Оновлено
2013-04-12
17:05

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ  УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ  ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МАГІСТЕРСЬКА ПРОГРАМА СПЕЦІАЛЬНОСТІ

 

8.010101 – «ДОШКІЛЬНА ОСВІТА»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЧЕРНІВЦІ 2012


УДК 373.21(073)

М

ББК

Рекомендовано до друку Вченою радою факультету педагогіки, психології та соціальної роботи Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича

 

Рецензенти:

Лисенко Н.В. – доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри теорії та методики дошкільної освіти Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника;

Коваленко А.Б. - доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри соціальної педагогіки Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

 

М

 

Автори:

Олійник М.І., Двіжона О.В., Струннікова Д.І, Комісарик М.І., Федірчик Т.Д.

 

Магістерська програма спеціальності 8.01010101 - «Дошкільна освіта». Методичний посібник /Укл. Олійник М.І., Двіжона О.В., Струннікова Д.І, Комісарик М.І., Федірчик Т.Д. – Чернівці. - 2012. – 80 с.

 

Видання містить навчальні програми курсів циклу професійної та практичної підготовки фахівців напрямку 8.01010101 - «Дошкільна освіта», освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр», розроблених за кредитно-модульною системою. Посібник адресований викладачам та студентам вищих навчальних педагогічних закладів.

 

 

Передмова

Розбудова української державності, інтеграція в європейське та світове співтовариства, передбачають орієнтацію на людину, націю, на пріоритети національної культури, що й визначає основні напрями реформування освітньої галузі.

Перебудова системи освіти в Україні потребує великих зусиль творчих педагогічних колективів у справі адаптації методичного базису процесу підготовки фахівців освітньої галузі до вимог європейських стандартів освіти. Зокрема, це стосується створення наповненого оновленим змістом навчально-методичного забезпечення курсів за якими здійснюється підготовка магістрів напряму «Дошкільна освіта».

Магістр, відповідно до Закону України «Про вищу освіту», це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка магістрів напряму «Дошкільна освіта» спрямована на забезпечення фундаментальної теоретичної, практичної та наукової підготовки висококваліфікованих кадрів, які б набули глибоких міцних знань для виконання професійних завдань науково-дослідницького та інноваційного характеру в галузі сучасної дошкільної педагогіки, здатності до самостійної науково-педагогічної діяльності в умовах вищих навчальних закладів різного рівня акредитації.

Практична підготовка магістра здійснюється як у процесі засвоєння нормативних та спеціальних курсів, так і під час педагогічної (асистентської) практики на кафедрі педагогіки та психології дошкільної освіти, під час якої студенти магістратури виконують у повному обсязі професійні обов’язки асистента випускної кафедри.

Запропонований методичний посібник містить навчальні програми підготовки ОКР «Магістр» зі спеціальності 8.010101 «Дошкільна освіта», розроблені на основі ОПП і затверджені викладацьким складом кафедри педагогіки та психології дошкільної освіти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. У них відображені сучасні здобутки психолого-педагогічної науки та історичний досвід виховання й освіти дітей раннього та дошкільного віку. Зміст навчальних дисциплін побудований за кредитно-модульною системою і розкривається через основні питання до кожного модулю.

Упорядкований викладачами кафедри перелік основної та додаткової літератури до кожного курсу допоможе у розкритті змісту навчального предмету, а також в організації самостійної навчально-дослідницької діяльності студентів.

Зміст навчальної дисципліни може бути доповнений викладачем у відповідності до специфіки регіону проживання, а також досягнень сучасної науки. Важливо сформувати у студентів цілісне уявлення про дисципліну, що вивчається. Таке знання допоможе їм у більш усвідомленій організації самостійної роботи з кожної навчальної дисципліни. Саме з метою підвищення ефективності студентської самостійної роботи підготовлений даний методичний посібник. 

 

Оксана Двіжона, кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки та  психології дошкільної освіти  Чернівецького на­ціо­нально­го  уні­верситету імені Юрія Федьковича  

 


І. ІНФОРМАЦІЯ ПРО ВИПУСКАЮЧУ КАФЕДРУ

 

Кафедра педагогіки та психології дошкільної освіти

Завідувач кафедри педагогіки та психології дошкільної освіти – кандидат педагогічних наук, доцент Олійник Марія Іванівна.

На кафедрі педагогіки та психології дошкільної освіти працює 15 викладачів, з них: докторів наук – 1; кандидатів наук – 5; професорів – 1, доцентів – 5; асистентів – 9; аспірантів – 4.

 

Викладачі кафедри педагогіки та психології дошкільної освіти

 

Прізвище, ім′я та по-батькові

Науковий ступінь

Вчене звання

Посада

Штат

(сумісництво)

1

Олійник Марія Іванівна

канд. пед. наук

доцент

зав.

каф.

доцент

штат 

2

Комісарик Марія Іванівна

канд. пед. наук

доцент

доцент

штат 

3

Струннікова Марія Іванівна

канд. пед. наук

доцент

доцент

штат 

4

Двіжона Оксана Володимирівна

канд. псих. наук

доцент

доцент

штат 

5

Беспалько Ганна Михайлівна

 

 

асистент

штат 

6

Квасецька Ярина Андріївна

 

 

асистент

штат 

7

Рудницька-Юрійчук Ірина Романівна

аспірант

 

асистент

штат 

8

Піковська Мирослава Ярославівна

 

 

асистент

штат 

9

Перепелюк Інна Романівна

аспірант

 

асистент

штат 

10

Брухальська Оксана Анатоліївна

 

 

асистент

сумісництво

11

Колтунович Тетяна Анатоліївна

аспірант

 

асистент

сумісництво

12

Лисенко Неллі Василівна

доктор пед. наук

професор

доцент

сумісництво

13

Луган Ольга Іванівна

 

 

асистент

сумісництво

14

Сичова Мирослава Іванівна

канд. пед. наук

доцент

доцент

сумісництво

15

Скрипник Наталя Володимирівна

аспірант

 

асистент

сумісництво

 

Напрям підготовки «Дошкільна освіта» функціонувала з перших років діяльності педагогічного факультету у складі: кафедри педагогіки (з 1991 р., завідувач кафедрою кандидат педагогічних наук, доцент Пенішкевич Д.І.); кафедри психології та соціології (з 1998 р., завідувач кафедрою кандидат психологічних наук, доцент А.К. Дмитренко); кафедри психології 2001р. завідувач кафедрою кандидат психологічних наук, доцент С.Л. Марков, кафедри прикладної психології (з 2006 р., завідувач кафедрою кандидат психологічних наук, доцент В.М. Радчук).

Кафедра педагогіки та психології дошкільної освіти функціонує у складі факультету педагогіки, психології та соціальної роботи з 1 вересня 2007 року (Наказ № 121 від 31 серпня 2007 року). Керує кафедрою кандидат педагогічних наук, доцент Олійник Марія Іванівна.

Сьогодні на кафедрі працюють 9 штатних викладачів, серед них четверо кандидатів наук, доцентів: Олійник М.І.; Струннікова Д.І.; Комісарик М.І., Двіжона О.В; три асистенти: Беспалько Г.М., Піковська М.Я., Квасецька Я.А., два аспіранти: Рудницька-Юрійчук І.Р., Перепелюк І.Р. та 5 сумісників: професор Лисенко Н.В., кандидат педагогічних наук Сичова М.І., асистент Луган О.І., аспіранти Колтунович Т.А., Скрипник Н.В.

Доценти та асистенти кафедри співпрацюють: із Вищою школою суспільно-технічних наук в Радомі, з Педагогічною академією імені Комісії Едукації Народової у Кракові, з факультетом виховних наук Сучавського педагогічного університету імені Штефана Великого, з лабораторією дошкільного виховання Інституту проблем виховання АПН України, з Інститутом педагогіки АПН України, із Закарпатським угорським інститутом імені Ференца Ракоці ІІ, з Кам’янець-Подільським національним університетом імені Івана Огієнка, з Прикарпатським національним університет імені Василя Стефаника, з Тернопільським національним педагогічним університетом ім. В.Гнатюка (ТНПУ), з Національним університетом «Острозька академія», з Рівненським національним гуманітарним університетом, з Південноукраїнським національним педагогічним університетом імені  К.Д. Ушинського, з Чернівецьким педагогічним коледжем, з управлінням освіти Чернівецької обласної держадміністрації та управлінням освіти Чернівецької міської ради, зокрема: Олійник М.І, Комісарик М.І., Струннікова Д.І. як члени журі брали участь у проведенні конкурсу «Вихователь року»; Двіжона О.В., Брухальська О.А. рецензують авторські програми, дидактичні посібники, розроблені вихователями ДНЗ м. Чернівці; виступають на наукових та методичних семінарах.

Доцентами та асистентами кафедри видано 31 навчальний, навчально-методичний та методичний посібник. Серед яких одна монографія Лисенко Н.В. та 3 підручники з грифом МОНМСУ для підготовки магістрів спеціальності «Дошкільна освіта».  

1.  Данилюк Є.П., Комісарик М.І., Художня праця (практикум).- Чернівці: Рута, 2003.- 66с.

2.  Двіжона О.В., Олійник М.І. Засоби корекції емоційно-почуттєвої сфери дітей та підлітків із дистантних сімей: Навчально-методичний посібник. – Чернівці: Рута, 2006. – 214 с.

3.  Двіжона О.В., Руснак І.С. Методика викладання психології: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2006. – 231 с.

4.  Двіжона О.В., Тимофієва М.П. Практичний зошит з психології здоров’я. (Видання друге) – Чернівці: Книги – ХХІ, 2010. – 92 с.

5.   Докаш В.І., Попелишко О.А., Чугаєвський В.А. Етика та психологія ділового спілкування. Навчально-методичний посібник. - Чернівці: Рута, 1990.-68с.

6.  Дошкільнятко-Здоров’ятко (Модель методичної роботи в дошкільному навчальному закладі): Методичний посібник / За редакцією Олійник М.І. Чернівці:Книги ХХІ, 2012. – 120 с.

7.  Жукотинська В.Д., Полюлях Н.І., Скрипник Н.В. Методичні рекомендації слухачам курсів підвищення кваліфікації логопедів. – Чернівці, 2009. - 56 с.

8.  Історія дошкілля Буковини / М.І. Олійник, Я.А. Квасецька; – Чернівці: Зелена Буковина, 2011. – 56с.

9.  Історія психології: античність. Конспект лекцій / Укл. Г.В. Чуйко, Т.А. Кривко. – Чернівці: Рута, 2006. – 80 с.

10.    Колтунович Т.А. Етичний кодекс психолога. Навчально-методичний посібник. – Чернівці: Рута, 2007. – 232с.

11.    Комісарик М.І., Леко Б.А., Чуйко Г.В. Основи психології спорту: Навчально-методичний посібник.- Чернівці: Рута, 2004.-400с.

12.    Лисенко Н.В. Теорія і практика екологічної  освіти: дошкільник-педагог. Навчально-методичний посібник для ВНЗ.-К.: Видавничий дім ”Слово”, 2009.- 400с.

13.    Лисенко Н.В. Теорія і практика екологічної освіти: педагог-дошкільник: Монографія.-Івано-Франківськ, 2007.-626с.

14.    Лисенко Н.В., Кирста Н.Р. Педагогіка українського дошкілля: Навчально-методичний посібник. - Івано-Франківськ: Плай,  2002. - 108с.

15.    Лисенко Н.В. Етнопедагогіка дитинства. Навчально-методичний посібник. – К.: Видавничий Дім ”Слово”, 2011. – 720с.

16.    Наступність дошкільного навчального закладу і початкової школи в етнічному вихованні дітей: навчально-методичний посібник / В.І Кононенко Н.В. Лисенко, І.М. Шоробура, О.Б. Будник, Л.С. Пісоцька, О.М. Лисенко, М.І. Олійник, Д.І. Струннікова [та ін.]; за ред. проф. Н. Лисенко.- К.; Івано-Франківськ, 2011. – 256с.

17.    Олійник М.І. До проблеми деривації у дітей дошкільного віку// наукові записки. Серія «Психологія і педагогіка». – Острог: Вид-во : «Острозька академія», 2006. - Вип.7.-С.356-361

18.    Олійник М.І. Засоби корекції емоційно-почуттєвої сфери дітей і підлітків із дистантних сімей: Навч.-метод. посібник. –Чернівці: Рута,2006.-214с.

19.    Олійник М.І., Данилюк Є.П. Українознавство в дошкільному виховному закладі. –Чернівці: ЧНУ, 2002. – 32 с.

20.    Олійник М.І., Комісарик М.І. Розвиток рідної мови дітей дошкільного віку. – Чернівці: ЧНУ, 2002. – 20 с.

21.    Профілактика та корекція важковиховуваності: Цикл тренінгових вправ. Навчально-методичний посібник / Укл. А.С. Борисюк, О.В. Двіжона. – Чернівці, книга ХХІ. - 2006. – 87 с.

22.    Психологічна служба в закладах освіти. / Укл. О.А. Попелишко. – Чернівці: ЧДУ, 1999.-43с.

23.    Струннікова Д.І. Дошкільна педагогіка. Методичний посібник.- Чернівці, Рута.- 2002. -88с.

24.    Струннікова Д.І. Основи образотворчого мистецтва та керівництво образотворчою діяльністю дітей. Методичні вказівки. – Чернівці, Рута.-2002.

25.    Струннікова Д.І. Основи природознавства та методика ознайомлення дітей з природою. Методичні поради. – Чернівці, Рута.-2000.-32с.

26.    Струннікова Д.І. Теорія та методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. Методичні вказівки.- Чернівці, ЧНУ.-2003.

27.    Творча гра в прцесі соціально-педагогічної реабілітації з фізичними вадами: Методичні вказівки/Укл. М.І.Олійник-Чернівці: Рута, 2002.-32с.

28.    Тимофієва М.П., Двіжона О.В. Практичний зошит з психології здоров’я. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2009. – 44 с.

29.    Тимофієва М.П., Двіжона О.В. Психологія здоров’я: Навчальний посібник.– Чернівці: 2009. – 296 с. (з грифом МОНУ)

30.    Трищук М. Д., Олійник М.І. Формування основ валеологічної компетентності у дітей середнього дошкільного віку. Навчальний посібник.- Чернівці, 2010. - 80с.

31.    Чуйко Г.В., Комісарик М.І. Соціоніка. Навчально-методичний посібник.- Чернівці: Рута, 2003.-104с.

У 2010 році кафедра виступила організатором міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми підготовки педагогічних кадрів до роботи з дітьми та молоддю в полікультурному середовищі європейських країн»,  співорганізатором міжнародного науково-практичного семінару «Народні звичаї, традиції та обряди: етнорегіональний вимір у полікультурному просторі освіти», ІV Міжнародного науково-практичного форуму «Народознавчі технології охорони і збереження здоров’я дітей та молоді», ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Етновиховний простір сучасних закладів освіти в умовах глобалізації: стан і перспективи», V Міжнародної науково-практичної конференції «Оновлення змісту професійної освіти майбутніх педагогів ДНЗ і ЗОШ І ступеня: парадигми ХХІ сторіччя». Також викладачі кафедри беруть активну участь у всеукраїнських  та міжнародних конференціях , зокрема, Олійник М. І. стала учасником Міжнародної наукової конференції «Дошкільна і початкова освіта в контексті вимог ХХІ століття» у м. Гданську (Польща).

За період свого функціонування кафедра  випустила 211 бакалаврів  за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Вихователь дітей дошкільного віку», 166 спеціалістів за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Вихователь дітей дошкільного віку, практичний психолог в закладах освіти» та 23 магістрів (кваліфікація «Магістр дошкільної освіти, викладач дошкільної педагогіки та психології»).

Дипломовані спеціалісти напряму «Дошкільна освіта» працевлаштовані в закладах освіти: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича – кандидат психологічних наук, доцент Двіжона О.В. (кафедра педагогіки та психології дошкільної освіти); Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника - аспірант кафедри загальної та експериментальної психології Колтунович Т.А. (кафедра педагогіки та психології дошкільної освіти ЧНУ); Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича - аспірант кафедри теорії та методики початкової освіти Рудницька-Юрійчук І.Р. (кафедра педагогіки та психології дошкільної освіти ЧНУ); Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича – асистенти Канівець Т.М., Галичанська А.В. (кафедри практичної психології). Завідувачами дошкільних навчальних закладів працюють: Колесник Л.А. (ДНЗ № 42); Гульчак Г.Ю. (ДНЗ №52); Руссу Р.В. (ДНЗ №35). Випускники освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», «спеціаліст», «магістр» напряму підготовки «дошкільна освіта» працевлаштовані в дошкільних навчальних закладах м.Чернівці, Чернівецької та інших областей України.

Кафедра педагогіки та психології дошкільної освіти є досить «молодою», тому найближчим часом  планується захист наукових дисертацій 3 аспірантів: Рудницької-Юрійчук Ірини Романівни, Колтунович Тетяни Анатоліївни та Скрипник Наталії Володимирівни.

Державною науково-дослідною роботою кафедри є «Історичні, психолого-педагогічні проблеми виховання і навчання дітей дошкільного віку та інноваційні технології підготовки педагогічних кадрів для системи дошкільної освіти».

Мета роботи вивчення і узагальнення історико-педагогічних теорій та світової практики виховання і навчання дітей дошкільного віку; розробка й впровадження нових технологій професійної підготовки вихователів і практичних психологів для системи дошкільної освіти.

Працюючи над проблемою, викладачі кафедри вивчають історію і досвід дошкільної освіти України і за кордоном, психолого-педагогічні проблеми навчання і виховання дітей дошкільного віку. Розробляють інноваційні технології розвитку особистості дошкільника та підготовки педагогічних кадрів для системи дошкільної освіти.

 

 

 


ІІ. ОБГРУНТУВАННЯ ПОТРЕБИ

ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ «МАГІСТР»

В умовах національно-культурного відродження суспільство відчуває гостру потребу у висококваліфікованих, конкурен-тоспроможних спеціалістах з високим рівнем загальної та професійної підготовки.

Сучасна соціально-економічна ситуація вимагає принципово нових підходів до професійної підготовки фахівців вищого навчального закладу.  Визначальними тенденціями розвитку світової освітньої системи стають її фундаменталізація, посилення гуманістичної спрямованості, духовної та загальнокультурної складової освіти, формування в магістрантів системного підходу до аналізу складних соціальних ситуацій, стратегічного мислення, розвиток соціальної та професійної мобільності.

Необхідність підтримання високої конкурентоспроможності на динамічному ринку праці вимагає набуття професійних компетенцій особистості, здатної продуктивно діяти в різноманітних життєвих ситуаціях.

Реформування системи освіти поставило проблему вдосконалення підготовки кадрів у галузі дошкільної освіти. Реалізація вимоги часу – забезпечення фахівцями нового покоління закладів освіти, здатних на високому професійному рівні надавати професійні послуги, орієнтуватись і володіти науковою інформацією, досвідом наукової та практичної роботи.

Новітні тенденції розвитку суспільства, ринкова економіка, кон’юнктурний запит  визначили потребу у підготовці магістрів у сфері дошкільної освіти, працевлаштування яких визначається наявністю вільних ніш: освітні заклади, підприємницька, освітянська, управлінська діяльність у Чернівецькій області та суміжних регіонах, де фахівці мають змогу працювати відповідно до типових, галузевих та інших посад.

Забезпеченість такими фахівцями в регіоні ще недостатня. Це пов’язано зі специфікою регіону, деяким змінами умов праці та конкуренції, які є передумовою економічного, політичного та інтелектуального розвитку суспільства.

Сьогодні йде активний пошук нових форм та методів навчально-виховного процесу щодо ефективної підготовки магістрів дошкільної освіти у вищих навчальних закладах з метою розвитку їх професійної майстерності. Є нагальна необхідність формування спеціалізованого наукового підходу, який мав би сприяти ефективному вивченню та розвитку особистісних та професійних утворень у майбутніх спеціалістів даного профілю.

Адже, ефективність роботи освітніх закладів залежить не лише від програм навчання і виховання, а й від особистості педагога, його взаємин з дітьми. Безперечно, кожен талановитий, висококваліфікований, вдумливий педагог поєднує у своїй практиці загальнотеоретичні досягнення педагогіки, власний досвід, особистісні переваги та особливості дітей, з якими він працює. Тому навіть найдосконаліша теорія не може дати вичерпної відповіді, яким бути педагогу, однак вона є основою, на яку мусить опиратися навіть найобдарованіший з них.

На сьогодні Чернівецький Національний університет імені Юрія Федьковича є одним із провідних навчальних закладів у регіоні, який має давні традиції підготовки фахівців у галузі дошкільної освіти та наукову школу, в якій працюють провідні науковці, що дозволяє готувати фахівців заявленої спеціальності за освітньо-кваліфікаційним рівнем „магістр”. Що дозволить  забезпечити Чернівецьку область та Західний регіон кваліфікованими фахівцями, які зможуть брати участь у комплексному та збалансованому вирішенні завдань соціального розвитку із застосуванням сучасних інноваційних технологій.

У підготовці фахівців даної спеціальності зацікавлені середні та вищі навчальні заклади міста і області, у зв’язку із реформуванням системи освіти в Україні.

Сукупність спеціальних і наукових дисциплін, які вивчаються в університеті, дозволяють фахівцю всебічно підготуватися до професійної діяльності в галузі дошкільної освіти, при підготовці магістрів зі спеціальності 8.01010101 – «Дошкільна освіта».


ІІІ. ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Спеціальність 8.01010101 «Дошкільна освіта»

Кваліфікація 8.01010101 – магістр дошкільної освіти, викладач дошкільної педагогіки і психології.

Мета програми: зорієнтувати магістрів спеціальності «Дошкільна освіта» у своїй професійній діяльності керуючись вивченням педагогіки і психології вищої школи, методики викладання педагогічних дисциплін; сформувати уміння і навички організації та здійснення навчально-виховного процесу у ВНЗ І-ІV рівня акредитації.

Компетенції якими повинні оволодіти випускники магістратури:

Знати:структуру курсів фахових навчальних дисциплін відповідно до навчального плану;  теоретичні засади змісту навчальної дисципліни, фахівцем якої вони є; методику роботи за певними фаховими курсами; систему та критерії  оцінювання знань студентів.

Уміти:організовувати різні форми занять зі студентами; педагогічно доцільно використовувати  теоретичні знання  й ілюструвати їх прикладами; вільно й майстерно викладати теоретичний матеріал, організовувати пізнавально-практичну діяльність студентів; оптимально використовувати ТЗН; розробляти завдання для самостійної роботи студентів; будувати логічно завершений педагогічний процес у навчальних закладах різного типу і рівня акредитації; формувати у студентів професійну спрямованість та громадянські якості. 

Випускників магістратури готують до: роботи асистента, викладача вищого навчального закладу; проведення власної наукової роботи; керівництва науково-дослідною роботою студентів; організаційно-управлінської діяльності в різних ланках системи дошкільної освіти.

Навчання в магістратурі передбачає ознайомлення студентів з  психолого-педагогічною теорією педагогіки та психології вищої школи,  її методологічними основами і категоріями; новими освітніми та інформаційними технологіями; сучасними засобами навчання; основними предметами навчання та виховання дітей дошкільного віку та методиками; раціональними способами підвищення професійної компетентності; менеджментом освіти. Асистентська практика сприяє підвищенню професійно-практичного рівня; формує професійну майстерність фахівців.

Результатом наукової діяльності магістра є написання і захист дипломної роботи ОКР «магістр».

Базою для проходження магістрами асистентської практики є кафедра “Педагогіки та психології дошкільної освіти ” Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича і кафедра “Теорії та методики дошкільної освіти”   Прикарпатського національного  університету імені Василя Стефаника.

Магістр дошкільної освіти, викладач дошкільної педагогіки і психології може займати посади вихователя ДНЗ, викладача у навчальних закладах І-ІV рівня акредитації, навчатися в аспірантурі.

 


ІV. ЗМІСТ ПІДГОТОВКИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ

«ДОШКІЛЬНА ОСВІТА» ЗА

ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНИМ РІВНЕМ “МАГІСТР”

 

V курс, 9 семестр

Педагогіка і психологія вищої школи

2.06.

О

108

3

Методика викладання дошкільної педагогіки у ВНЗ

2.01.

О

180

5

Сучасні технології викладання методик дошк.вих

2.02.

О

180

5

Методологія науково-педагогічних досліджень у ВНЗ

1.05.

О

126

3,5

Проблеми професійного і особистісного становлення викладача

2.09.

О

108

3

Цивільний захист

1.04.

О

36

1

Методика соціально-виховної роботи в сучасних умовах

2.03.

О

36

1

Акмеологія з основами психології кар’єри

2.04.

О

144

4

Актуальні проблеми сучасної дошкільної освіти

2.10.

О

144

4

Охорона праці в галузі освіти

1.02.

О

36

1

Разом

1098

30,5

 

 

 

V курс, 10 семестр

Вища освіта України і Болонський процес

1.01.

О

36

1

Управління навчально-виховним процесом у ВНЗ

2.08.

О

72

2

Інтелектуальна власність

1.03.

О

36

1

Основи професійно-педагогічного спілкування

2.05.

О

126

3,5

Асистентська практика

2.07.

О

432

12

Захист магістерської роботи

 

О

360

10

Разом

 

 

1062

29,5

Всього за навчальний рік

2160

60

                 

 

V. НАВЧАЛЬНІ ДИСЦИПЛІНИ ОКР «МАГІСТР»

 

«Педагогіка та психологія вищої школи»

Шифр 2.06.

Всього – 108 годин (3 кредити)

Форма контролю: іспит

Метою даного навчального курсу є ознайомлення студента, як майбутнього викладача, з психолого-педагогічними особливостями навчально-виховного процесу у вищій школі, озброєння його сучасними психолого-педагогічними технологіями, методами організації творчого пошуку майбутнього фахівця; засобами виховання та розвитку особистості; теоретична підготовка студентів до професійно-педагогічної та науково-педагогічної діяльності у вищій школі, формування інтересу і готовності до самостійного пізнання проблем дидактики, теорії та методики професійної освіти, сучасних тенденцій розвитку освіти та інтеграційних процесів у ній шляхом опанування засад загальної методології педагогічного знання та методики психолого-педагогічної діагностики; удосконалення практичних навичок та вмінь студентів щодо реалізації методик психолого-педагогічної діагностики, розширення їх особистісного професійного досвіду організації безперервної самоосвітньої діяльності та науково-дослідної роботи в умовах сучасного педагогічного процесу вищої школи, її інтеграції в Європейський освітній простір.

Після опанування змісту даної навчальної дисципліни студент повинен оволодіти наступними компетенціями:

Знання:- специфіки педагогіки та психології вищої школи як науки та галузі професійної діяльності; понятійно-категоріального апарату інтегрованого навчального курсу; принципів, методів, форм організації педагогічного процесу та науково-педагогічної діяльності у ВНЗ; сучасного стану і перспективи розвитку системи вищої освіти в Україні; специфіки застосування новітніх технологій навчання у вищій школі; особливостей управлінської діяльності у ВНЗ; психологічних закономірностей психолого-педагогічних умов ефективності організації процесу навчання і виховання у вищій школі.

- психолого-педагогічних основ діяльності основних підрозділів вищого навчального закладу; форм та методів організації навчально-виховної роботи у вищій школі України в контексті вимог Європейського освітнього простору, основних методів профорієнтації студентів; психолого-педагогічний зміст навчальної та пізнавальної діяльності студентів, методів і форм активізації самостійного наукового пошуку студентів; психолого-педагогічних характеристик педагогічної майстерності викладача; вікові особливості студентського віку, основні компоненти структури особистості студента, його ціннісно-мотиваційну систему, будову та закономірності формування і прояву Я-концепції студента; особистісних якостей викладача ВНЗ і професійних вимог до нього.

Вміння: - проектувати елементи навчального процесу, зокрема навчальну програму, лекцію, тести тощо та оцінювати якість навчального процесу;

- організовувати навчальну діяльність студентів, активізувати їх самостійну роботу та наукову творчість; готувати, організовувати й проводити на високому рівні лекції, практичні та семінарські заняття, застосовувати сучасні освітні технології, добирати оптимальні форми та методи педагогічної діяльності, керувати процесом особистісного розвитку студентів, стимулювати самостійну роботу студентів; забезпечувати управління ВНЗ; використовувати педагогічний досвід зарубіжних вищих навчальних закладів; організовувати виховну роботу зі студентами; здійснювати саморозвиток, самоосвіту, самовиховання, самоорганізацію; аналізувати сучасний стан і головні тенденції розвитку освіти в Україні і за рубежем, шляхи інтеграції системи вітчизняної освіти в європейську і світову освітню систему.

Навчальним планом на вивчення інтегрованого курсу "Педагогіка та психологія вищої школи" передбачено 108год.(3 кредити), два модулі: модуль «Педагогіка вищої школи» та модуль «Психологія вищої школи», кожен з яких містить свої змістові модулі (ЗМ). Кожен змістовий модуль містить навчальні елементи (НЕ) – теми лекційних занять.

Після вивчення дисципліни проводиться підсумковий модуль-контроль-екзамен.

Зміст курсу

ЗМ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ

НЕ.1.1. Педагогіка вищої школи як наука

Предмет педагогіки вищої школи. Основні категорії педагогіки вищої школи. Місце педагогіки вищої школи в системі педагогічних наук. Зв'язок педагогіки вищої школи з іншими науками. Основи наукового педагогічного дослідження. Методологія і принципи організації наукового дослідження. Логіка педагогічного дослідження. Методи наукового педагогічного дослідження.

НЕ.1.2. Система вищої освіти в Україні

Структура вищої освіти в Україні. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти. Документи про вищу освіту. Рівні акредитації та типи вищих навчальних закладів. Принципи побудови системи вищої освіти в Україні. Перспективи розвитку вищої освіти України в рамках Болонського процесу. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти. Кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України. Управління вищою освітою в Україні.

ЗМ ІІ. ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЦЕС У ВИЩІЙ ШКОЛІ

НЕ.2.1. Теоретичні основи процесу навчання у вищій школі

Сутність і структура процесу навчання у вищій школі. Основні ланки процесу навчання та їх характеристика. Функції навчання. Дидактика як галузь педагогіки вищої школи. Закономірності дидактики вищої школи. Характеристика принципів дидактики вищої школи. Структура діяльності суб’єктів навчального процесу.

НЕ.2.2. 3міст освіти у вищій школі та способи його реалізації

Зміст освіти у вищій школі. Поняття про зміст освіти у вищій школі. Характеристика навчальних планів, програм і підручників для вищої школи. Методи і засоби навчання у вищій школі. Особливості використання загальних методів навчання у вищій школі. Характеристика методів навчання за Ю.К. Бабанським. Засоби навчання у вищій школі.

НЕ.2.3. Форми організації навчання у вищій школі

Характеристика основних форм організації навчання у вищій школі. Лекції, їх види, методика підготовки і проведення. Семінарські заняття, їх види, методика підготовки і проведення. Лабораторні та практичні заняття, методика їх підготовки і проведення. Факультативи, спецкурси та спецсемінари, методика їх підготовки і проведення. Самостійна робота студентів. Навчальна і виробнича практика у професійній підготовці фахівців.

НЕ.2.4. Сучасні технології навчання у вищій школі

Поняття про педагогічні технології. Проблемне навчання у вищій колі. Використання ділових та рольових ігор у навчальному процесі ВНЗ. Кредитно-модульна (рейтингова) система навчання у вищій школі. Інформаційні технології навчання у ВНЗ.

НЕ.2.5. Контроль і оцінювання знань, умінь та навичок студентів

Функції контролю знань, умінь і навичок студентів. Вимоги до організації контролю. Види контролю. Міжсесійний контроль. Підсумковий контроль. Методи контролю. Усний контроль. Письмовий контроль. Тестовий контроль. Програмований контроль. Практична перевірка. Методи самоконтролю і самооцінки. Форми контролю знань, умінь і навичок студентів. Індивідуальна перевірка успішності студентів. Фронтальна перевірка. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів. Об'єкти оцінювання. Критерії і норми оцінювання успішності студентів. Рейтингова система оцінювання знань.

НЕ.2.6. Виховна робота зі студентською молоддю

Суть процесу виховання. Поняття процесу виховання. Основні завдання виховання студентської молоді. Етапи процесу виховання. Закономірності і принципи виховання. Основні напрями змісту виховання студентської молоді. Моральне виховання студентів. Правове виховання студентів. Екологічне виховання студентів. Естетичне виховання студентів. Фізичне виховання студентів. Шляхи реалізації змісту виховання студентів. Форми виховної роботи у ВНЗ. Методика виховної роботи куратора в академічній групі.

ЗМ ІІІ. УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ШКОЛОЮ

НЕ.3.1. Управління навчально-виховним процесом вищого навчального закладу

Вищий навчальний заклад. Структура вищого навчального закладу та планування його діяльності. Управління навчально-виховним процесом у ВНЗ. Органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах. Студентське самоврядування у ВНЗ.

 

МОДУЛЬ «ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ»

ЗМ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЇ

ВИЩОЇ ШКОЛИ

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ

НЕ.1.1. Психологія вищої школи як наука: предмет, завдання та методи психологічних досліджень

Психологія вищої школи як галузь психологічної науки: предмет, завдання, зв’язок з іншими галузями психологічних знань. Принципи, методи та методики психологічних досліджень. Дослідницькі вміння викладача вищої школи. Виникнення психології вищої школи як нової галузі психологічних знань. Предмет, основні категорії та завдання психології вищої школи. Зв'язок психологи вищої школи з іншими галузями психологічних знань. Принципи, класифікація методів, та методик психологічного дослідження.

НЕ.1.2 Загальна психологічна характеристика студентського віку та студентської групи

Психологічна характеристика студентського віку як періоду пізньої юності або ранньої дорослості. Суперечливості та кризи студентського віку. Типологічні особливості сучасних студентів. Вищий навчальний заклад - один із провідних факторів соціалізації особистості студента як фахівця (адаптація, індивідуалізація, інтеграція)

ЗМ ІІ. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ ТА УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СТУДЕНТІВ

НЕ.2.1. Становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою у навчально-професійній діяльності

Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки. Професіоналізація особистості студента як новоутворення віку: а) професіоналізація пізнавальної сфери; б)формування мотиваційно-професійної спрямованості особистості; в) розвиток «Я-концепції» як показника професійного зростання; г) формування професійних здібностей. Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності. Роль самовиховання в професійному зростанні студента.

НЕ.2.2. Психологічний аналіз учіння студентів

Студент як суб'єкт власної навчально-професійної діяльності. Роль мотивації в навчально-професійній діяльності. Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів та розвиток їх творчого потенціалу як майбутніх фахівців. Психологічні передумови і показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності, причини неуспішності і шляхи їх усунення.

НЕ.2.3. Психологія виховання особистості студента як фахівця з вищою освітою

Сучасні вимоги до особистості фахівця з вищою освітою та мета, зміст, завдання виховання студентів. Психологічні механізми формування якостей особистості та аналіз відповідних функцій виховання. Основні напрями реалізації виховних функцій у вищому навчальному закладі та їх характеристика.

НЕ.2.4. Психологічний аналіз функцій управління навчально-виховним процесом у вищій школі

Освіта як система, характерні для неї особливості. Необхідність і об'єктивні можливості управління системою освіти. Психологічний аналіз функцій педагогічного управління.

ЗМ ІІІ. ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА ВНЗ

НЕ.3.1. Психологічна характеристика науково-педагогічної діяльності та особистості викладача вищої школи

Психологічний аналіз видів науково-педагогічної діяльності викладачів ВНЗ. Психолого-педагогічна структура діяльності викладача.

НЕ.3.2. Психологія педагогічної комунікативної взаємодії викладача зі студентами

Психологічна характеристика педагогічної взаємодії. Педагогічне спілкування як форма контактної взаємодії. Труднощі та бар'єри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів. Діалогічне спілкування, його психологічна характеристика.

НЕ.3.3. Психологічний аналіз протиріч і конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи їх запобігання та вирішення

Протиріччя і конфлікти в педагогічній взаємодії та засоби їх регулювання. Психологічні передумови запобігання та шляхи вирішення педагогічного конфлікту.

Література з навчальної дисципліни:

1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. - К.: центр. Навчальної літератури, 2003. – 316 с.

2. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посіб. за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.

3. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с.

4. Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005. – 399 с.

5. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав», 2007. – 352 с.

6. Організація самостійної роботи студентів в умовах інтенсифікації навчання. – К., 1993.

7. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. – К., 2005.

8. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект). - X.: Скорпіон, 2000. - 120 с.

9. Болюбаш Я.Я. Положення про організацію навчального процесу у вищому навчальному закладі. - К., 1996

10.Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2004. - 48 с.

11.Авдєєва І.М., Мельникова І.М. Інноваційні комунікативні технології в роботі куратора академгрупи. – К., 2007. – 304 с.

12.Виховна робота зі студентською молоддю . Навч. посібник. – Одеса, 2006. – 288.

13.Виховна робота зі студентською молоддю. – Концепція виховної роботи. - Тернопіль, 2001.

14.Мороз В.Д. Сучасні проблеми управління вищою школою // Педагогіка і психологія. - 2002. - №3.

15.Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи К.: 2000, – 313с.

16.Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования М.: 2005. – 392 с.

17.Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи (Практикум), – К.: 2008, – 333 с.


«Вища освіта України і Болонський процес»

Шифр 1.01.

Всього – 36 год.(1кредит)

Форма контролю: залік

Мета курсу «Вища освіта та Болонський процес» полягає в тому, щоб ознайомити студентів з основними завданнями, принципами та документами, прийнятими в рамках Болонського процесу, сприяти оволодінню студентами методами та засобами запровадження вимог Болонської декларації у систему вищої освіти України.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен оволодіти наступними компетенціями:

знати: поняття «вища освіта», загальні засади формування і функціонування системи вищої освіти та її інститути; хронологію та зміст подій з налагодження співробітництва України і ЄС; зміст основних документів Болонського процесу; механізми адаптації законодавства України до законодавства ЄС; забезпечення участі ЄС у національних дослідницьких програмах, входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле; основні засади науково-технічного співробітництва України та ЄС; специфіку функціонування системи вищої освіти у країнах Європи і Америки; основні підходи, завдання, принципи та етапи формування Зони європейської вищої освіти; характерні особливості ЕСТS, базові елементи системи; загальні умови користування ЕСТS, зобов'язання з боку навчального закладу; структуру кредитів ЕСТS, їх призначення, зв'язок з академічним навантаженням студента; особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS; зміст і призначення шкали оцінювання ЕСТS; принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України; заходи щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.

уміти: аналізувати євроінтеграційні процеси України як чинник соціально-економічного розвитку держави; аналізувати роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами; аналізувати сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії; здійснювати порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи; характеризувати чинники євроінтеграції вищої освіти; аналізувати зміст та послідовність дій для досягнення цілей Болонського процесу; формувати зміст та структуру інформаційного пакету навчального закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту та ін.; використовувати європейську систему «полегшеної шкали оцінювання» навчальних досягнень студента; визначати сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS.

Зміст курсу

ЗМ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЗОНИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ

НЕ.1.1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами

Європейський вибір України – невід'ємна складова її подальшого розвитку. Хронологія та коротка характеристика подій з налагодження співробітництва України і ЄС. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС – один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства. Науково-технічне співробітництво України та ЄС. Забезпечення участі ЄС у національних дослідницьких програмах. Входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального, інноваційно-технологічного та культурного розвитку.

НЕ.1.2. Системи вищої освіти у країнах Європи і Америки

Формування системи вищої освіти Європейських країн. Сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії. Вища освіта України. Доступ громадян до освіти. Заклади освіти. Ступеневість освіти. Кваліфікації. Організація навчання, академічний рік і екзамени. Методи і засоби навчання. Навчання студентів-іноземців. Порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи.

НЕ.1.3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу

Євроінтеграція як соціально-економічний процес. Чинники євроінтеграції вищої освіти. Основні підходи та етапи формування Зони європейської вищої освіти. Хронологія подій Болонського процесу. Залучення європейських держав у Болонський процес. Основні документи Болонського процесу: Спільна декларація про гармонізацію архітектури, європейської системи вищої освіти чотирьох міністрів, що презентують Великобританію, Німеччину, Італію і Францію (Сорбонна, 25травня 1998 р.). Зона європейської вищої освіти: Спільна заява європейських міністрів освіти (Болонья, 18-19 червня 1999 р.). Формування майбутнього. Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій ( Саламанка, 29-30 березня 2001 р.). До Зони європейської вищої освіти: Комюніке зустрічі європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту(Прага, 13-19 травня 2001 р.). Створення загальноєвропейського простору вищої освіти: Комюніке Конференції Міністрів, відповідальних за Вищу освіту (Берлін, 19-20 вересня 2003 р.).

НЕ.1.4. Основні завдання, принципи та етапи формування. Зони європейської вищої освіти

Гармонізація архітектури системи європейської вищої освіти як основне завдання Болонського процесу. Визначальні властивості європейської вищої освіти: якість, конкурентоспроможність вищих навчальних закладів Європи, взаємна довіра держав і вищих навчальних закладів, сумісність структури освіти та кваліфікацій на доступеневому і післяступеневому рівнях, мобільність студентів, привабливість освіти.

Основні завдання та принципи створення Зони Європейської вищої освіти (шість цілей Болонського процесу): уведення двоциклового навчання; запровадження кредитної системи; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення працевлаштування випускників та привабливості європейської системи освіти.

Подальші дії для досягнення шести цілей Болонського процесу: прийняття системи легкозрозумілих і адекватних ступенів; прийняття системи двоциклової освіти (доступеневе і післяступеневе навчання); запровадження системи кредитів - системи накопичення кредитів (ЕСТS) або інших сумісних з нею систем, які здатні забезпечити як диференційно-розрізнювальну, так і функції накопичення; сприяння мобільності студентів і викладачів (усунення перешкод вільному пересуванню студентів і викладачів); забезпечення високоякісних стандартів вищої освіти; сприяння європейському підходу до вищої освіти (запровадження програм, курсів, модулів із "європейським" змістом); навчання протягом усього життя; спільна праця вищих навчальних закладів і студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів у заснуванні та формуванні Зони європейської вищої освіти.

ЗМ ІІ. ЄВРОПЕЙСЬКА СИСТЕМА ПЕРЕЗАРАХУВАННЯ КРЕДИТІВ (ЕСТS) У ВИЩІЙ ОСВІТІ УКРАЇНИ

НЕ.2.1. Європейська кредитно-трансферна система та система накопичення (ЕСТS)

Характерні особливості ЕСТS. Базові елементи системи: інформація (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом), використання кредитів ЕСТS (визначення навчального навантаження студентів). Основні документи ЕСТS: інформаційний пакет, навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін.

Загальні умови користування ЕСТS. Зобов'язання з боку навчального закладу.

Кредити ЕСТS: структура, призначення, зв'язок з академічним навантаженням студента (години занять). Особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS.

Координатори ЕСТS: університетський координатор, факультетський координатор.

Зміст та структура інформаційного пакету навчального закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту.

Структура курсу з присвоєння ступенів (структурно-логічна схема, навчальний план). Опис предмета курсу. Опис дисципліни курсу.

Шкала оцінювання ЕСТS. Європейська система «полегшеної шкали оцінювання» навчальних досягнень студента. Сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS.

НЕ.2.2. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України

Стратегічні завдання розвитку освіти України. Узгодження і поєднання національних компонентів вищої освіти різних країн із вимогами Болонського процесу щодо створення Зони європейської вищої освіти.

Тенденції розвитку вищої освіти України на сучасному етапі. Відмінність та подібність систем вищої освіти України і Європейських держав.

Передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу: адаптація законодавства, структурні зміни освіти, запровадження у систему вищої освіти Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS), проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації.

Основні завдання для створення умов щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах III - IV рівнів акредитації (розроблення структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеціальностями; запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів; організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів; введення граничного терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування; створення нового покоління галузевих стандартів вищої освіти; розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу; зарахування на навчання до вищого навчального закладу тільки за напрямами підготовки; вдосконалення наявного та створення нового навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення навчання в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу; формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки; введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання).

НЕ.2.3. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України

Основні заходи з підготовки та програма проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.

Розроблення та експериментальна перевірка технології застосування елементів Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS) в системі вищої освіти України та створення сучасної системи управління якістю освітньої діяльності суб'єктів навчального процесу.

Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах України за кредитно-модульною системою підготовки фахівців. Поняття про кредитно-модульну систему організації навчального процесу як модель організації навчального процесу; заліковий кредит як одиницю виміру навчального навантаження; модуль як задокументовану завершену частину освітньо-професійної програми; змістовий модуль як систему поєднаних навчальних елементів, відповідних певному навчальному об'єктові.

Структура і вимоги до складання основних компонентів КМСОНП: інформаційний пакет; договір про навчання між студентом і вищим навчальним закладом; академічна довідка. Формування та реалізація індивідуального навчального плану студента. Контроль за індивідуальним навчальним планом студента.

Форми організації навчання в умовах КМСОНП. Організаційно-методичне забезпечення КМСОНП. Контроль успішності студента та шкала оцінювання навчальних досягнень студента. Державна атестація студентів. Нормування навчального навантаження студента і викладача.

Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів, переривання їхнього навчання. Стипендіальне забезпечення студентів.

Література з навчальної дисципліни:

1. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник./ За ред. В.Г.Кременя. – Тернопіль, 2004. – 384 с.

2. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ Видавництво“Політехніка”, 2003. – 200 с.

3. Іванюк І.В. Оцінювання освітніх проектів та програм. Навч. посіб. – К.: Таксон, 2004. – 208 с. (Вища освіта в сучасному світі).

4. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні: інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. – К.: Грамота, 2005. – 448 с.

5. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (факти, роздуми, перспективи). – К.: Грамота, 2003. – 216 с.

6. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес / Уклад. М.Ф. Степко, Я.Я. Боголюбаш, К.М. Левківський. – К., 2004. – 24 с.

7. Мороз І.В. Кредитно-модульна система організації навч. процесу: Довідник для студентів. – К.: «Освіта України», 2005. – 90 с.

8. Мороз І.В. Педагогічні умови запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу. – К.: «Освіта України», 2005. – 278 с.

9. Організація навчального процесу у навчальних закладах. / Упоряд. О.В. Ситяшенко. – К.: Задруга, 2004. – 338 с.

10. Основні засади розвитку вищої освіти в контексті Болонського процесу: Документи і матеріали / Упоряд. Степко М.Ф. та ін. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. – 188 с.

11. Поважнянський Л.Л. Сокол Є.І., Клименко Б.В. Болонський процес: цикли, ступені, кредити. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2004. – 144 с.

12. Сікорський П.І. Кредитно-модульна система навчання: Навч. посіб. – К.: Вид.-во Європ. ун-ту, 2004. – 127 с.

13. Степко М.Ф., Клименко Б.В., Поважнянський П.Л. Болонський процес і навчання впродовж життя:. – Харків: НТУ «ХПІ», 2004. – 112 с.

 

«Методика викладання дошкільної педагогіки у ВНЗ»

Шифр 2.01.

Всього – 180 год. (5 кредитів)

Форма контролю: іспит

Мета викладання дисципліни: формування системи педагогічних знань, умінь і навичок та готовності їх практичного використання у процесі викладанні курсу «Дошкільна педагогіка» у ВНЗ;

У результаті вивчення навчальної дисципліни «Методологія науково-педагогічних досліджень у ВНЗ» студент має набути таких компетенцій:

знання про: сутність методологічних засад курсу “Методика викладання дошкільної педагогіки у ВНЗ; наукові підходи щодо організації навчальної діяльності у процесі вивчення дошкільної педагогіки у ВНЗ; сучасні вимоги до підготовки фахівців дошкільної освіти;

уміння: організовувати навчально-виховний процес, практику та позаурочну творчу науково-дослідницьку діяльність, враховуючи вікові та індивідуальні особливості, рівень сформованості учіння; використовувати традиційні та інноваційні форми навчання.

Зміст курсу

ЗМ І. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ВИКЛАДАННЯ ДОШКІЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ У ВНЗ

НЕ.1.1. Мета і завдання курсу дошкільної педагогіки, її значення у підготовці фахівців дошкільного виховання

Предмет і завдання курсу. Методологічні підходи щодо організації педагогічного процесу.

НЕ.1.2. Вимоги до професійної компетентності вихователя ДНЗ

Сутність та складові педагогічної компетентності. Вимоги до знань студентів. Психолого-педагогічні, конкретно методичні та спеціальні уміння.

НЕ.1.3. Навчально-виховний процес у ВНЗ як цілісна система

Сутність, структура навчально-виховного процесу. Типи викладацько-студентської діяльності. Закономірності та принципи навчальної діяльності.

ЗМ ІІ. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКЛАДАННЯ ДОШКІЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ

НЕ.2.1. Методи викладання дошкільної педагогіки

Сутність понять методи і прийоми навчання та їх функції. Компоненти навчального процесу. Класифікація методів навчання. Засоби навчання.

НЕ.2.2. Форми організації пізнавальної діяльності студентів у процесі викладання дошкільної педагогіки

Історичний розвиток різних форм організації навчальної діяльності. Лекція та її різновиди. Нетрадиційні та позаурочні форми організації вивчення і поглиблення знань з дошкільної педагогіки.

НЕ.2.3. Активізація пізнавальної діяльності студентів на різних етапах оволодіння знаннями з дошкільної педагогіки

Організація активної пізнавальної діяльності студентів під час вивчення навчального матеріалу. Самостійна діяльність студентів та методичні особливості керівництва нею. Диференціація та індивідуалізація навчання.

НЕ.2.4. Перевірка і оцінювання результатів пізнавальної та практичної діяльності студентів

Сутність контролю навчання як дидактичного поняття. Методи і форми контролю знань. Вимоги до знань та їх оцінювання.

НЕ.2.5. Позаурочна робота викладача дошкільної педагогіки

Методи формування професійної свідомості.Структура та керівництво науковою роботою з дошкільної педагогіки. Самостійна робота студентів.

Література з навчальної дисципліни:

1. Кузминський А.І. Педагогіка вищої школи. – К., 2005.

2. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка. – К., 2005.

3. Гура О.І. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності. – К., 2005.

4. Навчальний процес у вищій педагогічній школі / за ред. О.Г.Мороза. – НПУ ім.Драгоманова, 2001.

5. Двіжона О.В., Руснак І.С. Методика викладання психології. – Чернівці: рута, 2006.

6. Слепкань З.І. Наукові засади пед. процесу у вищій школі. – К., 2005.

 

«Сучасні технології викладання методик

дошкільного виховання»

Шифр 2.02.

Всього – 180 год. (5кредитів)

Форма контролю: іспит

Мета викладання дисципліни: підвищення теоретичного рівня знань студентів, закономірностей та механізмів організації дидактичного процесу у ВНЗ при викладанні методик психолого-педагогічних дисциплін, формування практично-методичних умінь в організації навчального процесу.

У результаті вивчення навчальної дисципліни «Сучасні технології викладання методик дошкільного виховання» студент має набути таких компетенцій:

знання про: роль і місце методик навчання і виховання дітей дошкільного віку в системі педагогічних наук, запровадження інноваційних технологій у навчальний процес, виявлення рівня професійної підготовки до самостійної роботи.

уміння: здійснювати теоретичний аналіз і використовувати оптимальні педагогічні технології організації навчально-виховного процесу; підбирати зміст навчального матеріалу, форми організації та методи керівництва пізнавальною діяльністю студентів, аналізувати результати своєї діяльності.

Зміст курсу

ЗМ І. ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ВНЗ

НЕ.1.1. Особливості навчальних технологій

Сучасні навчальні технології, їх класифікація. Історія виникнення технологій навчання. Особливості і відмінності освітніх технологій. Освітні технології та їх класифікація.

НЕ.1.2. Особистісно-орієнтовані технології навчання

Особистісно-орієнтоване навчання і технології. Технології розвивального навчання. Новітні інформаційні технології навчання, їх характеристика.

ЗМ ІІ. ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

НЕ.2.1. Організація навчального процесу у вищому навчальному закладі

Зміст освіти у ВНЗ. Кваліфікаційна характеристика спеціаліста дошкільного виховання. Активні методи навчання. Болонський процес.

НЕ.2.2. Форми навчальних занять та методика їхнього проведення

Кредитно-модульна система навчання. Лекція як форма навчання. Методика проведення лекцій. Практичні, семінарські та лабораторні заняття.

НЕ 2.3. Інтенсивні освітні технології викладання методик дошкільного виховання.

Методичні особливості викладання методик формування математичних уявлень у дошкільників, ознайомлення дітей з образотворчим мистецтвом, ознайомлення дошкільників з українознавством.

НЕ 2.4.. Особливості методики викладання педагогіки у ВНЗ.

Навчальні задачі та навчальні дії. Формування навчальної діяльності. Активні методи навчання. Форми занять і методика їх проведення.

НЕ.2.5.. Особливості методики викладання психології у ВНЗ

Психологія навчальної діяльності студента. Методичні особливості викладання теоретичної та прикладної психології.

НЕ.2.6.Педагогічний моніторинг: технології проведення науко-дослідної роботи

Написання курсових, кваліфікаційних та дипломних робіт з методик дошкільного виховання. Особливості самостійної роботи студентів.

Література з навчальної дисципліни:

1. Кузминський А.І. Педагогіка вищої школи. – К., 2005.

2. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка. – К., 2005.

3. Поніманська Т.І, Дичківська І.М. Семінарські та практичні заняття з дошкільної педагогіки. – К., 2004.

4. Гура О.І. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності. – К., 2005.

5. Навчальний процес у вищій педагогічній школі / за ред. О.Г.Мороза. – НПУ ім. Драгоманова, 2001.

6. Артемова Л.В. Педагогіка і методика вищої школи: Навчально-методичний посібник для викладачів. – К.: Кондор, 2008. – 272с.

 

«Методологія науково-педагогічних досліджень у ВНЗ»

Шифр 1.05.

Всього – 126 год. (3,5 кредити)

Форма контролю: іспит

Мета викладання дисципліни: формування системи теоретичних знань щодо принципів і методів проведення наукових досліджень та практичних умінь і навичок їх використання в науковій діяльності.

У результаті вивчення навчальної дисципліни «Методологія науково-педагогічних досліджень» студент має набути таких компетенцій: знання про: сутність наукового пізнання, видів наукової діяльності; вимоги до організації і проведення наукового дослідження; вимоги до оформлення та інтерпретації результатів наукового дослідження; уміння: користуватися найновішою методологію аналізу психолого-педагогічних проблем і явищ; розробляти концепцію дослідження, методику його проведення; аналізувати й оформлювати результати дослідження.

ЗМ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ

НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

НЕ.1.1. Наука як сфера людської діяльності

Сутність наукового пізнання Етапи становлення і розвитку науки. Функції науки. Класифікація наукових теорій. Організація наукової роботи.

НЕ.1.2. Методологія психолого-педагогічних досліджень

Поняття методології в освіті та її функції. Категоріально-науковий апарат дослідження і освіта. Види досліджень та принципи їх проведення.

НЕ.1.3. Науково-дослідна робота студентів у ВНЗ

Загальна організація та здійснення науково-дослідної діяльності студентів. Види наукових робіт студентів та вимоги до них.

ЗМ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

НЕ.2.1. Логіка та структура психолого-педагогічного дослідження

Програма психолого-педагогічного дослідження. Визначення наукового апарату й обґрунтування методики проведення дослідження.

НЕ.2.2. Експеримент як складова наукового дослідження

Експеримент, його види й особливості структури. Етапи педагогічного експерименту, їх планування і проведення.

НЕ.2.3. Спостереження, його види та методика проведення

Сутність наукового спостереження., його види, переваги та недоліки. Методика та етапи організації і проведення спостережень.

НЕ.2.4. Опитування і рейтингові методи дослідження. Методи соціометрії, тестові методики

Загальна характеристика методів дослідження. Соціометричні методи та методика їх проведення. Тестові методики: поняття, види, етапи проведення та вимоги до них.

НЕ.2.5. Обробка і оформлення результатів дослідження

Використання методів математичної статистики і кореляції. Вимоги до оформлення результатів дослідження. Оформлення та захист наукової роботи.

Література з навчальної дисципліни:

1. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методи науково-дослідницької діяльності. – К: Знання, 2004.

2. Крушельницька О.В. Метологія і організація наукових досліджень. - К., 2006.

3. Філіпченко А.С. Основи наукових досліджень. – К., 2004.

4. Методологія і методи соціально-педагогічних досліджень / Укл. С.О. Борисик, А.І. Конончук та ін. – Ніжин, 2002.

5. Борытко Н.М. Методология и методы психолого-педагогыческого исследования. – М., 2008.

6. Ковальчук В.В., Мойсєєв Л.М., Яцій О.М. Основи наукових досліджень. - Одеса, 2001.

 

«Проблеми професійного і особистісного становлення викладача»

Шифр 2.09.

Всього - 108 год. (3 кредити)

Форма контролю: залік

Мета вивчення дисципліни: формування знань магістрантів про історію становлення, сучасний стан та перспективи розвитку професії викладача вищої школи, особливості його професійно-особистісного становлення.

Завдання вивчення дисципліни: є розвиток у майбутніх викладачів вищої школи знань та умінь творчого аналізу явищ та процесів, що відбуваються в системі вищої освіти України, розуміння про особливості науково-педагогічної діяльності та можливості професійного та особистісного розвитку викладача у цьому процесі.

Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення курсу «Професійно-особистісне становлення викладача вищої школи»  :

- знання про:

·    історію становлення та розвитку професії педагога  вищої школи;

·    сучасний стан та перспективи розвитку професійної діяльності педагога вищої школи;

·    специфіку професійної діяльності педагога вищої школи на сучасному етапі;

·    психологічну структуру професійної діяльності викладача;

·    основні напрями науково-педагогічної діяльності викладача вищої школи;

·    особливості адаптації педагога у процесі професійної діяльності у ВНЗ;

·    самоменеджмент викладача ВНЗ у процесі професійного та особистісного зростання;

·    вплив професійних криз на розвиток професіоналізму викладача вищої школи;

·    шляхи професійного та особистісного розвитку викладача в умовах діяльності у ВНЗ;

- уміння:

·    аналізувати педагогічні явища, процеси, факти з точки зору сучасних підходів до системи вищої освіти;

·    розрізняти різні типи вищих навчальних закладів;

·    характеризувати систему управління у ВНЗ;

·    планувати основні напрями науково-педагогічної діяльності в індивідуальному плані викладача;

·    обирати та застосовувати способи професійного та особистісного розвитку професіоналізму;

·    залучатися до реалізації на практиці основних напрямів науково-педагогічної діяльності у вищій школі.

Зміст курсу

ЗМ І. ІСТОРІЯ становлення ТА СУЧАСНІ ТЕДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ професії викладача

ВИЩОЇ ОСВІТИ

НЕ.1.1. Проблема професіоналізму викладача ВНЗ в контексті соціально-економічного розвитку вищої освіти України

Поняття вищої освіти. Державна політика у галузі вищої освіти. Структура вищої освіти. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти. Документи про вищу освіту. Основні учасники здійснення державної освітньої політики та учасники навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах (ВНЗ). Основні вимоги до викладача вищої школи.

НЕ.1.2. Історія становлення та розвитку професії педагога вищої школи

Аналіз історії становлення  та розвитку професії викладача вищих навчальних закладів у різні історичні епохи. Історія зародження та становлення викладацької діяльності в Європі. Професія викладача крізь призму розвитку вищої школи України. Професійна діяльність викладача вищої школи на сучасному етапі та перспективи її розвитку в світовому освітньому просторі. Професія викладача в системі роботи сучасних вищих навчальних закладів. Аналіз нормативно-правової бази України щодо професійної діяльності педагогічних кадрів вищої школи.

НЕ.1.3. Загальна характеристика та особливості професійної діяльності викладача ВНЗ

Сутність та специфічні особливості професійної діяльності викладача  вищого навчального закладу. Напрями науково-педагогічної діяльності викладача вищої школи. Психологічна структура професійної діяльності викладача ВНЗ. Аналіз сучасних вимог до викладача вищої школи.

НЕ.1.4. Реалізація основних напрямів науково-педагогічної діяльності викладача в умовах сучасного ВНЗ

Індивідуальний план роботи науково-педагогічного працівника. Навчальна робота викладача в структурі науково-педагогічної діяльності. Методична робота викладача: сутність та особливості здійснення. Основні напрями та результати наукової роботи викладача ВНЗ. Виховна робота викладача вищої школи зі студентами. Особливості організаційної роботи викладача ВНЗ.

ЗМ ІІ. особливості професійно-особистісного становлення та розвитку професіоналізму викладача ВНЗ

НЕ.2.1. Педагогічний професіоналізм викладача як показник якості його науково-педагогічної діяльності

Роль педагогічного професіоналізму викладача у забезпеченні якісної вищої освіти. Науковий феномен «педагогічний професіоналізм викладача» у психолого-педагогічних дослідженнях. Структурно-змістовий аналіз педагогічного професіоналізму викладача вищої школи.

НЕ.2.2. Шляхи становлення та розвитку педагогічного професіоналізму викладача вищої школи на акмеологічних засадах

Реалізація діяльнісних складових педагогічного професіоналізму викладача: фахово-педагогічної компетентності (фахова компетентність; методична компетентність; психолого-педагогічна компетентність) професійно-педагогічної майстерності (техніка вербальної та невербальної взаємодії; емоційно-вольова саморегуляція; техніка реалізації науково-педагогічної діяльності;техніка професійного саморозвитку) та особистісних складових: професійно значущих якостей (природні якості; якості як наслідок освіти|утворення| і виховання; якості як наслідок професійної діяльності і життєвого досвіду|досліду|); індивідуального іміджу викладача (вербальний імідж педагога; кінетичний імідж; габітарний імідж).

НЕ.2.3. Адаптація молодого викладача в умовах науково-педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі

Загальні питання адаптації. Види адаптації (за видами адаптивного середовища, до якого пристосовується (або пристосовує до себе) індивід (виробнича, подружня, сусідсько-приятельська, політико-правова, навчальна адаптація та ін.); за структурними компонентами адаптивного середовища (предметно-діяльнісна, особистісна адаптація до соціально-психологічного клімату колективу і до домінуючих у ньому настроїв, ціннісних орієнтацій, особливостей міжособистісних стосунків, стилю керівництва й системи ролей, що випливають із соціального статусу цього працівника тощо). Варіанти взаємодії людини з новим середовищем та її наслідки: перед адаптація, дезадаптація,  перед адаптація,  дезадаптація. Ознаки психологічної адаптованості і дисадаптованості. Особливості професійної адаптації педагога вищої школи.

НЕ.2.4. Самоменеджмент як умова успішного професійно-особистісного становлення та розвитку викладача

Самоменеджмент у професійній діяльності. Фактори самоменеджменту особистості. Основні шляхи само менеджменту (самоаналіз, само планування та прогнозування результатів діяльності, самоорганізація професійної діяльності викладача, самоконтроль науково-педагогічної діяльності, корекція науково-педагогічної діяльності).

НЕ.2.5. Вплив професійних криз на розвиток професіоналізму викладача вищої школи

Стресогенні ситуації у педагогічній діяльності. Стресогенні умови діяльності. Професійні стрес-фактори. Типи психологічного стресу у педагогічній діяльності. Види стресу (фізіологічний, психологічний; інформаційний, емоційний).  Професійні кризи та деформації професійного розвитку педагога вищої школи.

Література з навчальної дисципліни:

1.  Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія, теорія / А.М.Алексюк. – Київ: Либідь, 1998.

2.  Болюбаш Я.Я Організація навчального процесу у вищих закладах освіти / Я.Я.Болюбаш. – К.: Компас, 1997.

3.  Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навчальний посібник за модульно-рейтинговою системою навчання студентів магістратури / Світлана Сергіївна Вітвицька. – К.: центр навчальної літератури, 2005. – 396с.

4.  Вища освіта в Україні: Навч. посіб. / В.Г.Кремень, С.М.Ніколаєнко, М.Ф.Степко та ін. / За ред. В.Г.Кременя, С.М.Ніколаєнка. – К.: Знання, 2005. – 327 с.

5.  Гура О.І. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності: Навчальний посібник / Олександр Іванович Гура. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 224с.

6.  Зайченко І.В. Університетська освіта: Навчальний посібник. – 2-е вид. уточн. і доповн. – Чернігів, 2010. – 200 с.

7.  Закон України “Про вищу освіту” // Освіта в Україні. Нормативна база (3–є вид., змін. та доп.) / Пашутинський Є.К. – К.: КНТ, 2007. – 520 с.

8.  Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи) / В.Г.Кремень. – К.: Грамота, 2003. – 216 с.

9.  Кузьмина Н.В. Профессионализм деятельности преподавателя и мастера производственного обучения / Н.В.Кузьмина. – М.: Высшая школа, 1989. – 119с.

10.    Маркова А.К. Психология профессионализма /А.К.Маркова. – М.: Высшая школа, 1996. – 308с.

11.    Ніколаєнко С.М. Вища освіта – джерело соціально–економічного і культурного розвитку суспільства / С.М.Ніколаєнко. – К.: Освіта України, 2005. – 319 с.

12.    Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Навчальний посібник для магістрантів та аспірантів /Людмила  Григорівна Подоляк, Віктор Іванович Юрченко. – К.: ТОВ»Філ-студія», 2006. – 320с.

13.    Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник /Михайло Миколайович Фіцула .- К.: «Академвидав», 2006. – 352с.

 

«Управліня навчально-виховним процесом у ВНЗ»

Шифр 2.08.

Всього - 72 год. (2 кредити)

Форма контролю: іспит

Мета викладання дисципліни: формування загальних уявлень студентів про становлення та розвиток освітнього менеджменту, розкриття теоретичного підґрунтя управління вищим навчальним закладом, ознайомлення з формами, методами та засобами діяльності сучасного керівника ВНЗ щодо управління навчально-виховним процесом.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: здійснювати планування, організацію, контроль та аналіз діяльності освітнього закладу; обирати творчий підхід до вирішення педагогічних ситуацій, що складаються в процесі управлінської педагогічної діяльності; приймати  найоптимальніші рішення відповідно до закономірностей, принципів педагогічного процесу ВНЗ; реалізовувати на практиці сучасні форми, методи, та прийоми управління освітніми процесами.

Зміст курсу

ЗМ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ

НЕ.1.1. Еволюція управлінської думки

Історіографія менеджменту. Менеджмент як вид діяльності та наука про управління. Передфаза наукового управління. Погляди стародавніх філософів на проблему управління.

НЕ.1.2. Наукові школи та концепції менеджменту

Школа наукового управління. Класична школа (адміністративно-бюрократичного підходу). Неокласична школа (школа людських стосунків). Школа поведінкових наук. Емпірична школа (школа науки управління, кількісна школа, прагматична школа).

НЕ.1.3. Основні ідеї та моделі сучасного менеджменту

Основні теорії менеджменту: міжнародний контекст. Моделі сучасного менеджменту: американська, європейська, японська, арабська. Головні стратегії управління ХХІ століття.

НЕ.1.4. Наукові основи управління освітою

Підходи до визначення понять: «управління», «керівництво», «менеджмент». Поняття соціального управління. Педагогічне управління та менеджмент. Мета, об’єкт, суб’єкт педагогічного управління. Закони, закономірності, принципи управління освітою. Проблеми управління навчальним закладом. Концептуальний підхід до управління навчальним закладом.

НЕ.1.5. Концепції сучасних підходів до управління освітою

Концепція процесного підходу до управління (поняття функцій управління та управлінського циклу). Концепція системного підходу до управління (начальний заклад як соціально-педагогічна система, вимоги системного підходу до управління навчальним закладом, система управління навчальним закладом, управлінська діяльність як система). Концепція ситуаційного підходу до управління (методика ситуаційного підходу, ситуаційні зміни зовнішнього та внутрішнього середовища).

ЗМ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ВНЗ У СУЧАСНИХ УМОВАХ

НЕ.2.1. Система управління ВНЗ

Нормативно-правова база управління вищим навчальним закладом: Закон України «Про вищу освіту». Структура управління у ВНЗ (факультет, кафедра). Органи управління у ВНЗ (збори трудового колективу, вчена рада ВНЗ, вчена рад факультету). Органи самоврядування у ВНЗ.

НЕ.2.2. Керівник вищого навчального закладу

Особливості діяльності менеджера, вимоги до сучасного керівника ВНЗ та його професійної підготовки (кваліфікаційні, професійні, соціально-психологічні вимоги). Майстерність керівника ВНЗ. Мистецтво управління. Ефективність та якість управління. Підходи керівника до управління (інтуїтивний, науковий, емпіричний).

НЕ.2.3. Макротехнологія управління вищим навчальним закладом

Управлінський цикл. Функції управління ВНЗ: аналіз, планування, організація, регулювання, контроль.

НЕ.2.4. Методи управління діяльністю ВНЗ

Моделювання методів управління ВНЗ. Методи отримання інформації, необхідної для керівництва ВНЗ. Методи розробки управлінських рішень. Методи доведення управлінських рішень до виконавців. Організаційно-методичні методи управління ВНЗ.

Література з навчальної дисципліни:

1. Бесєдін М.О., Нагаев В.М. Основи менеджменту.- К.: Центр навчальної літератури, 2005.- 496 с.

2. Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент: теоретичні основи і практикум, - К.: Магнолія плюс - Львів: Новий світ, 2003.- 336 с.

3. Демчук В.С. Основи освітнього менеджменту. - К.: Левіт, 2007. – 263 с.

4. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту,- К.: Академвидав, -2003.— 416 с.

5. Мармаза О.І. Менеджмент в освіті. - Х.: Видав. група «Основа», 2007. – 448 с.

6. Мартиненко М.М. Основи менеджменту. - К.: Каравела, 2005.- 496 с.

7. Скрипко Т.О., Панда О.О. Менеджмент. -К.: Центр навчальної літератури, 2006.- 176 с.

8. Освітній менеджмент / За ред. Л.Даниленко, Л.Карамушки. - К.: Шкільний світ, 2003.- 400 с.

9. Хміль Ф.І, Основи менеджменту: Підручник.-К.:Академвидав, 2003.- 608с.

10. Хриков Є.М. Управління навчальним закладом. – К.: Знання, 2006. –365 с.

11. Цехмістрова Г.С., Фоменко Н.А. Управління в освіті та педагогічна діагностика. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2005. – 280 с.

 

«Цивільний захист»

Шифр 1.04.                                                     

Всього - 36 год. (1 кредити)

Форма контролю: залік

Мета викладання дисципліни: є формування у студентів здатності творчо мислити, вирішувати складні проблеми інноваційного характеру й приймати продуктивні рішення у сфері цивільного захисту (ЦЗ), з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності випускників, а також досягнень науково-технічного прогресу.

Завдання вивчення дисципліни передбачає засвоєння студентами новітніх теорій, методів і технологій з прогнозування НС, побудови моделей їхнього розвитку, визначення рівня ризику та обґрунтування комплексу заходів, спрямованих на відвернення НС, захисту персоналу, населення, матеріальних та культурних цінностей в умовах НС, локалізації та ліквідації їхніх наслідків.

Освоївши програму навчальної дисципліни "Цивільний захист" спеціалісти (магістри) у відповідних напрямах підготовки, повинні бути здатними вирішувати професійні завдання з урахуванням вимог ЦЗ та володіти наступними головними професійними компетенціями для забезпечення реалізації вказаних завдань.

Загальнокультурні компетенції охоплюють:

·    вміння визначити коло своїх обов’язків за напрямом професійної діяльності з урахуванням завдань з ЦЗ;

·    знання методів та інструментарію моніторингу НС, побудови моделей (сценаріїв) їх розвитку та оцінки їх соціально-економічних наслідків;

·    здатність приймати рішення з питань ЦЗ в межах своїх повноважень.

Професійні компетенції за видом діяльності охоплюють:

·     проведення ідентифікації,  дослідження умов виникнення і розвитку НС та забезпечення скоординованих дій щодо їх попередження на ОГ відповідно до своїх професійних обов’язків;

·     обрання і застосовування методик з прогнозування та оцінки обстановки в зоні НС,  розрахунку параметрів уражальних чинників джерел НС, що контролюються і використовуються для прогнозування, визначення складу сил, засобів і ресурсів для подолання наслідків НС;

·     розуміння, розробка і  впровадження превентивних та оперативних (аварійних) заходів цивільного захисту;

·     інтерпретування новітніх досягнень в теорії та практиці управління безпекою у НС.

·     забезпечення якісного навчання працівників ОГ з питань ЦЗ, надання допомоги та консультацій працівникам організації (підрозділу) з практичних питань захисту у НС;

·     оцінювання стану готовності підрозділу до роботи в умовах загрози і виникнення НС за встановленими критеріями та показниками;

Програма навчальної дисципліни «Цивільний захист» складається із двох розділів - «Загальна підготовка» і «Профільна підготовка».

Зміст курсу

ЗМ І. ЗАГАЛЬНА ПІДГОТОВКА

НЕ.1.1. Моніторинг небезпек, що можуть спричинити НС

Зміст теми. НС, причини виникнення та складові системи їх моніторингу. Галузевий моніторинг за станом безпеки у відповідній сфері відповідальності центральних органів виконавчої влади. Найменування та визначення основних показників джерел природних НС та номенклатура, позначення, розмірність і порядок визначення параметрів уражальних чинників джерел техногенних НС, які контролюються і підлягають прогнозуванню.

Територіальний моніторинг за об’єктами, ресурсами, процесами і системами захисту та ліквідації НС, стану впровадження превентивних заходів щодо зменшення їхніх масштабів. Мережа спостереження і лабораторного контролю.

Урядова інформаційно-аналітична система з НС, збирання, оброблення, передавання та збереження моніторингової інформації.

Методичні положення ідентифікації та паспортизації об’єктів господарювання щодо визначення потенційної небезпеки. Визначення та аналіз небезпек, пов’язаних з порушенням умов безпечної експлуатації ОГ. Виявлення небезпечних речовин та критичних умов їх прояву.

Методи розв’язання типових завдань щодо ідентифікації потенційно-небезпечних об’єктів (ПНО).

Основні етапи аналізу  НС та прогнозування їхніх наслідків. Опис явищ, що прогнозуються, перелік вихідних даних. Способи виявлення потенційно-небезпечних зон з імовірними джерелами НС. Зонування територій за ступенем небезпеки.

НЕ.1.2. Планування заходів з питань цивільного захисту

Зміст теми. Структурно-функціональна модель протидії НС (попереджувальна, компенсаційна, комплексна тощо). Загальні принципи превентивного та оперативного (аварійного) планування заходів щодо зниження ризиків і зменшення масштабів НС. Вимоги до складу, змісту та форми плануючої документації.

Методика розроблення планів з попередження НС. Комплекс організаційних та інженерно-технічних заходів щодо запобігання та мінімізації наслідків НС природного характеру.

Особливості планування дій персоналу щодо локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій на ПНО та пом'якшення їхніх наслідків. Вимоги до складання та змісту аналітичної і оперативної частини плану локалізації і ліквідації аварійних ситуацій.

Методика планування заходів із фізичного, функціонального, та комбінованого захисту персоналу, а також ліквідації наслідків НС, на основі прогнозу варіантів (сценаріїв) розвитку обстановки, аналізу власних та ресурсів третіх сторін щодо реагування на НС та ліквідації їхніх наслідків з урахуванням режиму функціонування системи.

Нормативно-методичні документи із створення і управління діяльністю спеціалізованих служб та (або) функціональних підсистем Єдиної державної системи цивільного захисту в залежності від профільного напряму ВНЗ.

Плануючі документи з теоретичного і практичного навчання персоналу ОГ до дій у НС, організація і проведення спеціальних об’єктових навчань, тренувань з відпрацювання заходів за планами реагування на НС, локалізації та ліквідації аварій.

НЕ.1.3. Методи розрахунку зон ураження від техногенних вибухів і пожеж та противибуховий і протипожежний захист ОГ

Зміст теми. Класифікація вибухо-, пожежонебезпечних зон. Характеристика ступенів руйнування. Методи розрахунку характеристик зон ураження (радіусів зон руйнувань) при вибухах конденсованих речовин, газоповітряних, паливно-повітряних сумішей у відкритому та замкнутому просторі. Оцінка стійкості роботи ОГ внаслідок вибуху газоповітряної суміші.

Визначення категорій приміщень, будинків і споруд за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Визначення ступеню їхньої вогнестійкості. Оцінка масштабу і характеру (виду) пожежі, прогнозування її розвитку, швидкості та напрямку поширення , площі зон задимлення і часу зберігання диму. Противибуховий та протипожежний захист ОГ, основні заходи захисту від техногенних вибухів та пожеж. Засоби усунення пожеж: стаціонарні, ручні та пересувні. Вимоги пожежної безпеки до шляхів евакуації. Планування дій персоналу підприємств та організацій при пожежах. Методика розрахунку необхідного часу на евакуацію людей із приміщень різного призначення, у яких виникає пожежа

Розв’язування типових завдань з противибухового та протипожежного захисту:

оцінки інженерної та пожежної обстановки в зонах ураження, що створюються під час техногенних вибухів;

протипожежний захист будівель і споруд та заходи і способи його досягнення;

загальні розрахунки пожежної небезпеки приміщень та їхнього захисту за допомогою автоматичних пристроїв пожежогасіння.

НЕ.1.4. Прогнозування обстановки та планування заходів захисту в зонах радіоактивного, хімічного і біологічного зараження

Зміст теми. Характеристики зон радіоактивного, хімічного та біологічного зараження. Визначення параметрів зон забруднення радіоактивними (РР) та небезпечними хімічними речовинами (НХР) під час аварійного прогнозування можливої обстановки за відповідними таблицями (класу стійкості атмосфери, напряму розповсюдження хмари, потужності рівня радіації, доз опромінення людей, приведеної величини часу початку і тривалості опромінення, довжини та ширини зон забруднення (для РР) та площі зони, глибини, часу підходу хмари забрудненого повітря до ОГ (для НХР), тривалості дії ураження РР, НХР. Розрахунок масштабів хімічного забруднення при довгостроковому прогнозуванні за еквівалентними значеннями небезпечно хімічних речовин в первинній і вторинній хмарі. Методика розрахунку зон проведення загальної та часткової негайної евакуації на ранній фазі розвитку радіаційної аварії;

Порядок нанесення зон радіоактивного та хімічного забруднення на картографічну схему (план, карту).

Розв’язування типових завдань з оцінки радіаційної та хімічної обстановки.

Превентивні заходи щодо зниження масштабів радіаційного та хімічного впливу на ОГ та АТО. Визначення комплексу заходів захисту персоналу і матеріальних цінностей ОГ та АТО у разі виникнення аварії на радіаційно чи хімічно небезпечному об’єкті. Протирадіаційний захист (термінові, невідкладні, довгострокові контрзаходи) в умовах радіаційної аварії, критерії для прийняття рішення щодо їхнього запровадження. Типові режими радіаційного захисту і функціонування ОГ в умовах радіоактивного забруднення місцевості.

Планування заходів із запобігання поширенню інфекційних захворювань з первинного осередку.

Розрахунок сил і засобів з:

укриття виробничого персоналу в захисних спорудах, визначення коефіцієнту їхнього захисту від дії проникної радіації:

-   організації спостережень та дозиметричного контролю;

-   проведення робіт з дезактивації ОГ та АТО;

-   організації санітарного обслуговування людей та знезаражування одягу і техніки:

-   обмеження зони хімічного забруднення створенням рідинних завіс;

-   розведення розливу водою;

-   локалізації розливу твердими сипучими матеріалами.

НЕ.1.5. Оцінка інженерної обстановки та соціально-економічних наслідків НС

Зміст теми. Характеристика зон небезпечних геологічних процесів і явищ. Визначення показників, що характеризують ушкодження будівель, споруд та обсяги завалів у зонах НС, спричинених природними чинниками фізичного походження. Інженерна підготовка зсувних та зсувонебезпечних територій.

Характеристика зон затоплень, які виникають під час руйнування підпірних споруд (греблі) водосховищ. Визначення параметрів, характеру руху хвилі прориву при повному руйнуванні підпірних споруд водосховища. Розрахунок хвилі прориву при частковому руйнуванні греблі. Порядок нанесення на карту ділянки затоплення місцевості.

Розв’язання типових завдань з оцінки обстановки при затопленнях.

Заходи з мінімізації небезпечних наслідків, які запроваджуються завчасно та у разі загрози затоплення. Заходи щодо захисту населення при катастрофічних затопленнях.

Розрахунок сил і засобів при затопленні (підтопленні) населених пунктів.

Порядок розрахунку збитків за типами НС. Розрахунок загального обсягу збитків. Методика оцінки збитків від наслідків НС за основними його видами.

Відповідно до профілю підготовки ВНЗ розрахунок збитків від:

-    втрати життя та здоров’я населення;

-    руйнування та пошкодження основних фондів виробничого призначення;

-    вилучення або порушення сільськогосподарських угідь;

-    втрат тваринництва;

-    втрати деревини та інших лісових ресурсів;

-    рибного господарства;

-    знищення або погіршення якості рекреаційних зон;

-    забруднення атмосферного повітря;

-    забруднення поверхневих і підземних вод та джерел, внутрішніх морських вод і територіального моря.

ЗМ ІІ. ПРОФІЛЬНА ПІДГОТОВКА

ГУМАНІТАРНИЙ ПРОФІЛЬ

НЕ.2.1. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту

Зміст теми. Інформування населення про наявність загрози або виникнення НС, правил поведінки та способів дій в цих умовах. Завдання психологічного захисту. Виявлення за допомогою психологічних та соціальних методів та нейтралізація чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги. Своєчасне визначення контингенту постраждалих та розв’язання соціальних потреб. Недопущення паніки та недобросовісного розподілу допомоги. Організація діяльності, спрямованої на допомогу дітям, людям похилого віку.

Психологічна допомога населенню, яке постраждало внаслідок НС. Профілактика гострих панічних реакцій, психогенних нервово-психічних порушень. Принципи та методи психологічної допомоги при посттравматичному стресі. Технології профілактики посттравматичних стресових розладів.

Оцінка життєво важливих потреб населення у НС. Норми та обґрунтовані нормативи першочергового життєзабезпечення населення у НС.

а) Додатково для педагогічних спеціальностей:

особливості навчання дітей з питань особистої безпеки, основ цивільного захисту та стереотипів поведінки в умовах загрози та виникнення НС. Практичне закріплення знань, отриманих дітьми протягом навчального року щодо дій у НС, в ході “Дня цивільної оборони” та "Тижня безпеки дитини дошкільного віку". Методика планування, підготовки та проведення цих навчально-практичних заходів з цивільного захисту.

б) Додатково для інших спеціальностей:

гуманітарна допомога у випадках НС. Форми організації гуманітарної допомоги. Послуги і матеріальні ресурси в рамках гуманітарної допомоги, що надаються у вигляді благодійності.

Планування і реалізація заходів щодо запобігання та мінімізації втрат на об'єктах, які становлять національне культурне надбання.

НЕ.2.2. Спеціальна функція у сфері цивільного захисту

Зміст теми. Культура безпеки, як структурна компонента базової культури особистості і невід’ємна складова професійної культури кожного майбутнього фахівця. Оволодіння системою наукових знань, гуманістичних ідеалів, цінностей, переконань і способів діяльності у НС. Формування нового мислення, цілісного знання, практичного вміння, необхідного для прийняття обґрунтованих рішень у сфері цивільного захисту.

Структура впливу параметрів людського фактору (стрес, недостатній рівень знань, інформації, помилкові дії тощо) на управління безпекою у НС. Природа людських помилок. Обробка інформації людиною. Визначення особистих показників особи, яка приймає управлінські рішення у сфері цивільного захисту, на основі систем психологічного тестування. Методики визначення показників інтелекту, стилю керівництва, комунікабельності, ступеню готовності до ризику. Методики аналізу і врахування людського фактору. Аналіз надійності роботи персоналу за допомогою побудови дерева помилок.

Розв’язання типових завдань з розрахунку імовірності помилки персоналу.

Література з навчальної дисципліни:

1. Бикова О.В. Болієв О.В., Деревинський Д.М., Єлісеєв В.Н., Миронець С.М., Осипенко С.І., Півень Ю.О. та інш. Основи цивільного захисту: Навч. посібник К: 2008.– 223 с.

2. Васійчук В.О., Гончарук В.Є., Качан С.І., Мохняк С.М. Основи цивільного захисту: Навч. посібник / Львів,  2010.- 384 с.

3. Гончарук В.Є., Качан С.І., Орел С.М., Пуцило В.І., «Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях». Навчальний посібник, Видавництво НУ «Львівська політехніка». Львів, 2004р.,-136с.

4. Євдін О.М., Могильниченко В.В. та ін. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Т.1. "Техногенна та природна небезпека". Т.3."Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони) та містобудування".Посібник.- К.: КІМ, 2007, 2008.- 636 с.,- 152 с.

5. Михайлюк В.О. Цивільний захист: Навчальній посібник. Ч.3: Цивільна оборона. – Миколаїв: УДМТУ, 2002.- 155 с.

6 Михайлюк В.О., Халмурадов Б.Д. Цивільна безпека: Навч. посібник.– К: Центр учбової літератури, 2008.– 158 с.

7. Осипенко С.І., Іванов А.В. "Організація функціонального навчання у сфері цивільного захисту".  Навчальний посібник. -К., 2008. -286с.

8. Русаловський А.В., Вендичанський В.Н. Цивільний захист: Навч. Посібн./За наук.ред. Запорожця О.І., -К.: АМУ, 2008, -250с.

9. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник.– К: Знання-Прес, 2007.– 487 с.

10. Сусло С.Т., Заплатинський В.М., Харамда Г.М. Цивільний захист: Навч. посібник/ За ред.. проф. М.О. Біляковича.– К.: Арістей, 2007.– 386 с.


«Методика соціально-виховної роботи в сучасних умовах»

Шифр 2.03.

Всього годин 36 годин (1 кредит)

Форма роботи: залік

Мета курсу – забезпечити грунтовну й всебічну підготовку студентів до організації, здійснення і управління соціально-виховною роботою у навчальному закладі відповідно до основних орієнтирів сучасного виховання учнів 1-12 класів.

Загальні компетенції:

- знати теоретико-методологічні основи виховання дітей та учнівської молоді в сучасних умовах; інноваційний комплекс технологій оптимізації виховного процесу на різних освітніх рівнях; стратегії здійснення соціально-педагогічної експертизи стану виховання особистості в сучасному освітньому просторі; механізми розробки навчально-методичного супроводу становлення і розвитку виховних систем, програм виховання у дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних і позашкільних навчальних закладах, дитячих та молодіжних громадських організаціях і об'єднаннях;

- уміти здійснювати послідовний системний аналіз реальної практики виховання дітей та учнівської молоді; планувати, організовувати, здійснювати та контролювати реалізацію програмно-методичних комплексів психолого-педагогічної підтримки розвитку особистості, процесів її соціальної інтеграції.

ЗМ І. ТЕОРІЯ І ТЕХНОЛОГІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ, ЗДІЙСНЕННЯ ТА УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ВИХОВНОЮ РОБОТОЮ У СУЧАСЕОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

НЕ.1.1. Основи теорії управління навчальним закладом

Загальні основи управління. Процес організації управління навчальним закладом. Поняття про соціальне виховання та соціально-виховний процес у навчальному закладі. Управління процесом виховання. Суб’єкти керівництва і управління соціально-виховною роботою у навчальному закладі. Основні напрями діяльності методиста з виховної роботи. Орієнтовні посадові обов’язки заступника директора школи з виховної роботи. Посадові обов’язки класного керівника. Вимоги до якостей особистості класного керівника. Основні функції класного керівника. Зміст роботи класного керівника. Зміст виховної роботи класного керівника.

НЕ.1.2. Планування соціально-виховної роботи в школі

Поняття планування виховної роботи, його призначення. Основні принципи планування виховної роботи. Види і структура планів. Алгоритми планування виховної роботи.

НЕ.1.3. Зміст та основні форми організації соціально-виховної роботи в школі

Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів. Вікові особливості змісту, форм та методів виховної діяльності в сучасній школі.

НЕ.1.4. Зміст, форми, методи та прийоми методичної роботи

Структура методичної роботи з педагогічним колективом школи. Критерії ефективності методичної роботи. Методичне об’єднання класних керівників. Планування роботи методичного об’єднання класних керівників

НЕ.1.5. Аналіз і самоаналіз ефективності виховної роботи навчального закладу

Критерії та показники оцінки стану та результативності виховної роботи навчального закладу. Аналіз і самоаналіз діяльності адміністративної та управлінської ланки (для директорів шкіл). Самоаналіз роботи за півріччя (рік) (для заступників директорів з виховної роботи). Самоаналіз результатів роботи психолога. Самоаналіз виховної роботи класного керівника.

ЗМ ІІ. САМОСТІЙНА РОБОТА

Розробка програмно-методичного забезпечення соціально-виховної роботи у сучасній загальноосвітній школі.

Література з навчальної дисципліни:

1. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. – Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Наук. видання. – К.: Либідь, 2003. – 280 с.

2. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. – Кн.. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади: Наук. видання. – К.: Либідь, 2003. – 344 с.

3. Бех І.Д. Виховання особистості: Сходження до духовності: Наукове видання. – К.: Либідь, 2006. – 272 с.

4. Виховання моральності підростаючого покоління: Науково-метод. посіб. / К.І.Чорна, та ін.; За ред. К.І.Чорної. – К.: Богдана, 2005. – 288 с

5. Дем’янюк Т.Д. Організація виховного процесу в сучасному загальноосвітньому навчальному закладі: науково-методичний посібник. – Суми: ТОВ Видавництво „Антей”, 2006. – 384 с.

6. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посіб. – 2-е вид., доповн. і переробл. – К.: Вища школа, 2005. – 343 с.

7. Лянна Г.П., Говорун Т.В., Шкарпітько Н.О, Яременко Н.В. Формування ґендерної культури школярів: Навчально-методичні матеріали з ґендерного виховання. – Ірпінь, 2004. – 84с.

8. Оржеховська В.М., Габора Л.І. Збереження репродуктивного здоров’я неповнолітніх: Навч.-метод. посіб. – К.: Тов. «ХІК», 2004. – 124с.

9. Орієнтовний зміст виховання в національній школі: Методичні рекомендації / Кол. авт. за заг. ред. Є.І.Коваленко. – К.: ІЗМН, 1996. – 136 с.

10. Формування навичок здорового способу життя у дітей і підлітків (за проектом “Діалог): Навч.-метод. посіб. / О.В.Вінда, О.П.Коструб, І.Г.Сомова, Н.О.Березіна, М.М.Галябарник, С.В.Кириленко. – 3-тє вид., переробл. І доп. – К.: Вістка, 2006. – 304 с

11. Яременко Н.В. Дозвіллєзнавство: Навчальний посібник. – Фастів: Поліфаст, 2007. – 460с.


«Інтелектуальна власність»

Шифр 1.03.

Всього 36 год. (1 кредит)

Форма контролю: залік

Мета викладання дисципліни: сформувати у студентів основи правових та економічних аспектів інтелектуальної власності.

У результаті вивчення навчальної дисципліни «Інтелектуальна власність» студент має набути таких компетенцій:

знання про: об'єкти і суб'єкти права інтелектуальної власності, історія, місце і роль інтелектуальної власності в соціальному розвитку суспільства, способи правової охорони прав інтелектуальної власності, основні засоби захисту прав інтелектуальної власності.

уміння: визначати складові системи інтелектуальної власності, власність в нормах загального законодавства України, об'єкти та суб'єкти права інтелектуальної власності.

Зміст курсу

ЗМ І. ПОНЯТТЯ, ОБЄКТА ТА СУБЄКТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

НЕ.1.1. Поняття інтелектуальної власності інтелектуальної

Майновi та немайновi права iнтелектуальної власностi. Об’єкти і суб’єкти права iнтелектуальної власностi

НЕ.1.2. Інституційно-правове поле функціонування інтелектуальної власності

Структура державної системи правової охорони iнтелектуальної власності. Правове поле авторського права.

НЕ.1.3. Патентно-ліцензійна політика інтелектуальної власності

Патентно-лiцензiйна полiтика . Структурнi реформи та пiдвищення iнновацiйної активностi iнтелектуальної власності.

НЕ.1.4. Управлінння інтелектуальною власністю та маркетинг

Механізм та принципи управлiння iнтелектуальною власнiстю та iнтелектуальним капiталом. Маркетинг iнтелектуальної власності.

НЕ.1.5. Поняття набуття та охорона прав на об’єкти власності

Суть правової охорони об’єктiв iнтелектуальної власності. Набуття прав на різні види інтелектуальної власності.

ЗМ ІІ. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ЇХ ЗАХИСТ

НЕ.2.1. Поняття, набуття і охорона авторського права

Авторське право i сумiжнi права. Особливостi авторського права на різні види iнтелектуальної власності.

НЕ.2.2. Набуття і охорона прав інтелектуальної власності

Набуття, охорона і ринок майнових прав iнтелектуальної власностi. Багатоварiантнiсть охорони об’єктiв iнтелектуальної власності

НЕ 2.3. Облік і оцінка вартості інтелектуальної власності.

Мета, шляхи та способи комерцiалiзацiї об’сктiв iнтелектуальної власності. Визначення вартостi) прав на об’єкт iнтелектуальної власностi.

НЕ.2.4. Захист прав на обєкти інтелектуальної власності

Можливостi використання об’єктiв iнтелектуальної власності. Захист прав на iнтелектуальну власнiсть вiд недо6росовiсної конкуренції.

Література з навчальної дисципліни:

1. Базилевич В.Д.. Інтелектуальна власність. - К.: Знання, 2006.

2. Збірник законодавчих актів України з питань інтелектуальної власності. К., 2006

3. Інтелектуальна власність: теорія і практика інноваційної діяльності/ За заг. редакцією М.В. Вачевського: (Кол. Авторів). - К.: Видавничий Дім "Професіонал", 2006.

4. Патентознавство та авторське право/ Під ред. Ю.М. Кузнецова. - К.: Кондор, 2005.

«Акмеологія з основами психології кар’єри»

Шифр 2.04

Всього 144 год. (4 кредити)

Форма контролю: залік

Мета викладання дисципліни: формування знань з акмеології та психології кар’єри; формування моральних цінностей, орієнтирів особистості майбутніх вихователів, викладачів педагогіки та психології дошкільної, усвідомлення потреби в професійному самовдосконаленні.

У результаті вивчення навчальної дисципліни «Акмеологія з основами психології кар’єри» студент має набути таких компетенцій:

знання про: основні поняття та історію акмеології, методологічні основи курсу,характеристики процесу професійної соціалізації, кар’єрної стратегії і планування кар’єри, причини професійних криз та деформацій.

уміння: оперувати понятійно-категоріальним апаратом дисципліни, робити свідомий вибір моделей поведінки, визначати власний психологічний статус.

Зміст курсу

ЗМ І. АКМЕОЛОГІЯ В СИСТЕМІ НАУК ПРО ЛЮДИНУ

НЕ.1.1. Акмеологія як наука

Предмет, мета, методологічні завдання акмеології. Наукові орієнтири акмеології. Акмеологічні моделі. Акмеологічний підхід до вивчення зрілої особистості. Психологічні особливості дорослості і зрілості.

НЕ.1.2. Психолого-акмеологічна характеристика професіоналізму особистості

Поняття професіоналізму. Сторони й рівні професіоналізму. Акмеологічні інваріанти професіоналізму. Операціональна сфера професіоналізму. Стадії професіоналізації.

НЕ.1.3. Формування продуктивної Я-концепції як акмеологічна умова розвитку професіонала

«Я»-концепція в структурі самосвідомості. Акмеологічні особливості продуктивної «Я»-концепції. Самовизначення. Параметри професійної зрілості. Типи професійних самооцінок.

НЕ.1.4. Механізми особистісно-професійного самовдосконалення. Акмеологічна культура особистості

Система особистісно-професійного самовдосконалення. Акмеологічне забезпечення процесу саморегуляції психічних станів. Умови і чинники розвитку акмеологічної культури в освітньому просторі.

НЕ.1.5. Акмеологічні технології особистісного та професійного розвитку вихователя (викладача педагогіки та психології дошкільної)

Акмеологічні аспекти професійно-педагогічної діяльності вихователя, викладача педагогіки та психології дошкільної. Професійна компетентність. Акмеограма вихователя/викладача педагогіки та психології дошкільної.

ЗМ ІІ. ПСИХОЛОГІЯ КАР’ЄРИ

НЕ.2.1. Соціально-психологічний зміст поняття «кар’єра»

Поняття та типи кар’єри. Чинники, що визначають формування кар’єри. Теорія прийняття кар’єрних рішень.Стадії та етапи індивідуальної кар’єри.

НЕ.2.2. Ділова кар’єра: планування та реалізація

Планування кар’єри. Моделі та принципи організації пошуку роботи. Концепція факторів успішного пошуку роботи. Створення кар’єрограм.

НЕ.2.3. Професійне становлення та його особливості

Вибір кар’єри. Моделі вибору. Психологічні особливості криз професійного становлення та шляхи їх подолання. Особливості кар’єри вихователя, викладача та керівника.

Література з навчальної дисципліни:

1. Акмеологический словарь / Под общ. ред. А.А. Деркача. – М.: Изд-во РАГС, 2004. - 161 с.

2. Акмеологія з основами психології кар’єри. Навчально-методичний посібник / Укл. Гавалешко О.М., Пасніченко В.В., Кривко Т.А. – Чернівці: Рута, 2004. – 84с.

3. Бендюков М.А., Соломин И.Л. Ступени карьеры: азбука профориентации. – Спб.: Речь, 2007. – 240с.

4. Москаленко О.В. Акмеология профессиональной карьеры личности. Учебное пособие / Под общ. ред. А.А. Деркача. - М., 2007. – 352 с.

5. Селезнева Е.В. Развитие акмеологической культуры личности: Учебное пособие / Под общ. ред. А.А. Деркача. – М.: Изд-во РАГС, 2007. – 200

 

«Основи професійно-педагогічного спілкування»

Шифр 2.05.

Всього – 126 год. (3,5 кредити)

Форма контролю: залік

Мета викладання дисципліни – ознайомлення з основами професійної діяльності викладача ВНЗ, формування педагогічної культури та практичних навичок педагогічної взаємодії

У результаті вивчення навчальної дисципліни «Основи професійно-педагогічного спілкування» студент має набути таких компетенцій:

знання про: теоретичні основи професійної діяльності педагога; принципи та основні форми організації навчально-виховного процесу у ВУЗі.

уміння: користуватися методологією аналізу проблем і явищ; розрізняти індивідуальні особливості при організації педагогічного процесу у ВУЗі; діагностувати емоційні стани і властивості особистості.

Зміст курсу

ЗМ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА

НЕ.1.1. Професійна діяльність і особистість педагога

Загальна характеристика педагогічної професії. Професійна діяльність педагога сучасної школи. Учитель як суб’єкт педагогічної діяльності.

НЕ.1.2. Підготовка педагога у вищому педагогічному закладі освіти

Вищий педагогічний заклад освіти і організація навчально-виховного процесу. Форми організації навчання у ВНЗ. Самостійна робота студента

ЗМ ІІ. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

НЕ.2.1. Професійне спілкування у структурі діяльності педагога

Педагогічне спілкування, його функції, види, структура. Стиль педагогічного спілкування. Мистецтво педагогічного спілкування.

НЕ.2.2. Професійне самовиховання майбутнього педагога

Самовиховання майбутнього вчителя як система. Етапи самовиховання студента. Самовизнання як передумова самовиховання. Мета і методи самовиховання. Самовиховання і професійний ріст педагога.

Література з навчальної дисципліни:

1. Велитченко Л.К. Педагогічна взаємодія: теоретичні основи психологічного аналізу. - Одеса, 2005.-355с.

2. Лобанов А.А. Основы профессионально-педагогического общения. - М., 2002.

3. Варій М.Й. Психологія особистості. - К., 2008. - 592 с.

4. Бех І.Д. Особистісно-зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. - К., 1998. - 204 с.

5. Боришевський М.Й. Гуманізація міжособистісних взаємин у педагогічному процесі як складова ефективності сучасних технологій навчання // Психолого-педагогічні аспекти перспективних систем та технологій навчання: погляд у майбутнє. - Одеса, 1993.

 

«Актуальні проблеми сучасної дошкільної освіти»

Шифр 2.10.

Всього 144 год. (4 кредити)

Форма контролю: залік

Мета викладання дисципліни: формування науково-дослідницького світогляду магістрів, умінь аналізувати актуальні проблеми дошкільної освіти, з’ясувати умови їх вирішення.

У результаті вивчення навчальної дисципліни «Актуальні проблеми сучасної дошкільної освіти» студент має набути таких компетенцій: знання про: актуальні проблеми освіти, теоретичні засади особистісно-орієнтованої системи виховання, практичні технології розв’язання актуальних виховних завдань; уміння: аналізувати стан системи дошкільної освіти, визначати проблеми, які потребують розв’язання; досліджувати діяльність особистісно-орієнтованої системи дошкільного виховання, зарубіжний та вітчизняний досвід його реалізації; здійснювати моніторинг виховного процесу.

Зміст курсу

ЗМ І. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ АКТУАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

НЕ.1.1. Характеристика актуальної проблематики з дошкільної педагогіки

Аналіз сучасного стану системи дошкільного виховання в Україні. Соціально-економічні фактори впливу на формування вимог до вітчизняної системи дошкільного виховання.

НЕ.1.2. Особистісно-орієнтована система виховання – шлях до розв’язання актуальних педагогічних завдань

Характеристика основних компонентів особистісно-орієнтованої системи виховання (ціль, завдання, зміст, форми, методи, результати). їх функціональний взаємозв'язок.

НЕ.1.3. Вітчизняний досвід реалізації особистісно-орієнтованих систем виховання дошкільників

Інститут домашніх вихователів. Погляди Г. Сковороди, І. Котляревського, О. Пчілки, С. Русової, В. Верховинця, В. Сухомлинського, Я. Чепіга

ЗМ ІІ. ПІДГОТОВКА ПЕДАГОГА ДО ВИРІШЕННЯ АКТУАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

НЕ.2.1. Підготовка педагогічних працівників до практичного впровадження особистісно-орієнтованих систем виховання

Мистецтво – методологія організації навчально-виховного процесу. Технології творення естетичного поля. Спрямованість діяльності вихователя на діагностику і розвиток здібностей кожного вихованця. Виховання казкою.

НЕ.2.2. Підготовка педагогічних працівників до реалізації методик мистецької терапії

Терапевтичні, відновлювальні, релаксаційні функції мистецтва, специфіка їх використання. Мистецтво мислення,фантазії,спілкування.

НЕ.2.3. Підготовка педагогічних працівників до виховання дошкільників в умовах сучасного інформаційного потоку

Інформаційний потік. Засоби масової інформації. Насильницький культурний стиль у мультиплікаційній продукції. Шляхи його попередження

НЕ.2.4 Підготовка педагогічних працівників до реалізації полікультурного виховання

Мозаїчна структура культурологічної оболонки землі. Цінність кожної культури для цивілізації. Особистість у культурологічному полі.

Література з навчальної дисципліни:

1. Крутій К.Л. Концепція та методичні засади програми «Дитина в дошкільні роки» - 2-е вид., перероб. - Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2003. - 400 с.

2. Підласий І.П. Практична педагогіка або три технології. Підручник.-Видавництво «Видавничий Дім. Слово», 2004– 616с.

3. Цехмістрова Г.С., Фоменко Н.А. Управління в освіті та педагогічна діагностика. Навч.пос. – Вид-во «Видавничий Дім. Слово», 2005. – 280 с.

4. Освіта України – 2007.: Інформаційно-аналітичні матеріали діяльності Міністерства освіти і науки України у 2007 році. /Уклад. К.М. Левківський, В.П. Погребняк та ін. – К.: Знання, 2008. – 287с.

 


«Охорона праці в галузі освіти»

Шифр 1.02.

Всього 36 год. (1 кредити)

Форма контролю: іспит

Мета викладання дисципліни: полягає у формуванні у майбутніх фахівців (спеціалістів та магістрів) умінь та компетенцій для забезпечення ефективного управління охороною праці та поліпшення умов праці з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу та міжнародного досвіду, а також в усвідомленні нерозривної єдності успішної професійної діяльності з обов’язковим дотриманням усіх вимог безпеки праці у конкретній галузі.

Завдання вивчення дисципліни передбачає забезпечення гарантії збереження здоров’я і працездатності працівників у виробничих умовах конкретних галузей господарювання через ефективне управління охороною праці та формування відповідальності у посадових осіб і фахівців за колективну та власну безпеку.

Основні професійні компетенції

Засвоївши програму навчальної дисципліни «Охорона праці в галузі» спеціалісти (магістри) за відповідними напрямами підготовки, спеціальностями та спеціалізаціями мають бути здатними вирішувати професійні завдання з урахуванням вимог охорони праці та володіти такими основними професійними компетенціями з охорони праці:

у науково-дослідній діяльності:

·    готовність застосовувати сучасні методи дослідження і аналізу ризиків, загроз і небезпек на робочих місцях та виробничих об’єктах;

·    здатність поставити завдання та організувати наукові дослідження з визначення професійних, виробничих ризиків, загроз на робочих місцях.

у педагогічній діяльності:

·    розробка методичного забезпечення і проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці.

 

Зміст курсу

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І.

НЕ.1.1. Міжнародні норми в галузі охорони праці

Соціальне партнерство (соціальний діалог) в охороні праці. Соціальне партнерство як принцип законодавчого та нормативно-правового забезпечення охорони праці. Соціальний діалог в Європейському Союзі.

Охорона праці як невід’ємна складова соціальної відповідальності. Визначення та основні принципи соціальної відповідальності. Міжнародні норми соціальної відповідальності. Стандарт SA 8000 «Соціальна відповідальність». Міжнародний стандарт ISO 26000 «Настанова по соціальній відповідальності». Вимоги до забезпечення охорони праці в структурі соціальної відповідальності.

Законодавча основа Євросоюзу з питань охорони праці. Охорона праці - частина соціальної політики ЄС. Директиви ЄС з охорони праці. Рамкова директива 89/391/ЄС «Про введення заходів, що сприяють поліпшенню безпеки та гігієни праці працівників».

Трудові норми Міжнародної організації праці. Конвенції та Рекомендації МОП. Основні Конвенції МОП в галузі охорони праці.

Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці. Основні напрямки співробітництва. Організація об’єднаних націй. Всесвітня організація охорони здоров’я. Міжнародна агенція з атомної енергії. Міжнародна організація праці. Європейський Союз. Співдружність незалежних держав.

НЕ.1.2. Основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі

Законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі. Покажчик нормативно-правових актів з питань охорони праці. Галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Положення про організацію системи управління охороною праці в галузі.

НЕ.1.3. Система управління охороною праці в організації

Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці (СУОП). Забезпечення функціонування та побудова СУОП в організації. Положення про СУОП, структура та зміст його розділів.

Елементи системи управління охороною праці, міжнародний стандарт OHSAS 18001:2007. Політика в галузі охорони праці. Планування. Впровадження і функціонування СУОП. Перевірки і коригувальні дії. Аналіз з боку керівництва.

Примірний розподіл функціональних обов’язків з охорони праці керівників, посадових осіб і фахівців підприємства галузі. Пріоритет функцій забезпечення безпеки. Ефективність функціональної структури СУОП.

Планування заходів з охорони праці. Види планування та контролю стану охорони праці. Виявлення, оцінка та зменшення ризиків небезпечних подій. Облік і аналіз показників охорони праці. Плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій й аварій. Мета та основні параметри планів. Аналітична та оперативна частини Плану.

Інтегровані системи менеджменту в галузі охорони праці. Основні складові інтегрованої системи менеджменту. Функціональні та організаційні особливості.

Галузеві системи управління охороною праці. Мета та принципи функціонування. Організаційна та функціональна структури СУОПГ.

Регіональні системи управління охороною праці, мета, принципи та основні функції. Служби охорони праці місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

НЕ.1.4. Травматизм та професійні захворювання в галузі. Розслідування нещасних випадків

Загальні положення та визначення. Мета та завдання розслідування нещасних випадків. Обов’язки роботодавця щодо розслідування нещасних випадків. Обставини, за яких проводиться розслідування.

Встановлення зв’язку нещасного випадку з виробництвом.

Розслідування та облік нещасних випадків, хронічних професійних захворювань і отруєнь на виробництві. Розслідування нещасних випадків. Спеціальне розслідування нещасних випадків. Розслідування професійних захворювань. Організація розслідування, склад комісій з розслідування, основні документи.

Розслідування та облік аварій. Розслідування інцидентів та невідповідностей.

Особливості розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

Дослідження та профілактика виробничого травматизму. Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин. Основні причини виробничих травм та професійних захворювань. Розподіл травм за ступенем тяжкості. Методи дослідження виробничого травматизму.

Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики травматизму та професійної захворюваності в галузі.

НЕ.1.5. Спеціальні розділи охорони праці в галузі професійної діяльності

Аналіз умов праці у галузі за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу. Загальні вимоги безпеки в галузі. Вимоги безпеки під час експлуатації основного технологічного обладнання, при підготовці сировини та при виробництві продукції. Вимоги безпеки до розміщення обладнання та утримання робочих місць. Забезпечення безпеки контрольно-вимірювальних приладів, автоматизованих систем управління, сигналізації та зв'язку.

Вимоги до санітарного контролю за станом повітря робочої зони. Вимоги до засобів індивідуального захисту.

Особливості заходів електробезпеки на підприємствах галузі.

Вимоги безпеки до виробничих і допоміжних приміщень. Утримання території підприємств галузі. Особливості охорони праці при ремонтних роботах, під час вантажно-розвантажувальних робіт. Вимоги безпеки праці під час експлуатації систем опалення, вентиляції і кондиціювання повітря.

Вимоги до працівників певних категорій і порядок допуску їх до роботи.

Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці в галузі. Шкідливі хімічні речовини, біологічні чинники, виробничий пил. Вібрація, шум, інфразвук, ультразвук. Виробничі випромінювання. Мікроклімат робочої зони.

Важкість праці: Динамічні, статичні навантаження. Напруженість праці. Увага, напруженість аналізаторних функцій, емоційна та інтелектуальна напруженість, монотонність праці.

НЕ.1.6. Актуальні проблеми охорони праці в наукових дослідженнях

Вимоги безпеки до лабораторних приміщень та обладнання для наукових досліджень.

Організація наукових досліджень та основні наукові проблеми в галузі охорони праці. Наукова база охорони праці. Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці, галузеві науково-дослідні інститути з питань охорони праці, відділи та лабораторії з питань охорони праці галузевих науково-дослідних інститутів. Кафедри охорони праці та інші підрозділи вищих навчальних закладів.

Програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Загальнодержавна (національна), галузеві, регіональні програми.

Аналіз професійного та виробничого ризиків. Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та професійної захворюваності. Мета і методи аналізу. Використання статистичної звітності і актів розслідування нещасних випадків і професійних захворювань в аналітичній роботі. Показники частоти та тяжкості травматизму. Автоматизовані системи управлінні охороною праці, обліку, аналізу та дослідження травматизму.

НЕ.1.7. Основні заходи пожежної профілактики на галузевих об’єктах

Класи виробничих та складських приміщень по вибуховій та пожежній небезпеці. Вогнестійкість будівельних конструкцій і матеріалів.

Протипожежні перешкоди. Забезпечення безпечної евакуації персоналу. Пожежна безпека технологічного устаткування, електрообладнання, систем опалення, вентиляції. Державний пожежний нагляд. Пожежна профілактика при проектуванні і експлуатації промислових об’єктів, будинків, споруд, технологічного обладнання.

Пожежна сигналізація і зв'язок. Засоби гасіння пожеж. Протипожежне водопостачання. Первинні засоби пожежогасіння. Автоматичні засоби пожежогасіння на об'єктах галузі.

НЕ.1.8. Державний нагляд і громадський контроль за станом охорони праці

Органи державного нагляду за охороною праці. Основні принципи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Держгірпромнагляд. Права і відповідальність посадових осіб Держгірпромнагляду. Перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. Проведення державного нагляду за охороною праці. Види та основні параметри проведення наглядових заходів.

НЕ.1.9. Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві

Завдання страхування від нещасного випадку. Принципи та види страхування. Суб’єкти та об’єкти страхування. Види страхування. Страховий ризик і страховий випадок. Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Правління Фонду. Виконавча дирекція Фонду. Страхові експерти з охорони праці, їх функції і повноваження. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів. Джерела фінансування Фонду. Страхові тарифи. Страхові виплати. Обов’язки та права суб’єктів страхування від нещасних випадків. Обов’язки Фонду. Права та обов’язки застрахованої особи. Права та обов’язки роботодавця як страхувальника.

Література з навчальної дисципліни:

1.  Ткачук К. Н., Халімовський М. О., Зацарний В. В. та ін. Основи охорони праці: Підручник. – 2-ге вид., допов. і перероб. – К.: Основа, 2006. – 444 с.

2.  Протоєрейський О. С, Запорожець О. І. Охорона праці в галузі: Навч. посіб. – К.: Книжкове вид-во НАУ, 2005. – 268 с.

3.  Основи охорони праці: Підручник / За ред. проф. В.В.Березуцького – Х.: Факт, 2005. – 480 с.

4.  Русаловський А. В. Правові та організаційні питання охорони праці: Навч. посіб. – 4-те вид., допов. і перероб. – К.: Університет «Україна», 2009. – 295 с.

5.  Третьяков О.В., Зацарний В.В., Безсонний В.Л. Охорона праці: Навчальний посібник з тестовим комплексом на CD/ за ред. К.Н. Ткачука. – К.: Знання, 2010. – 167 с. + компакт-диск.

6.  Гогіташвілі Г. Г., Карчевські Є.-Т., Лапін В. М. Управління охороною праці та ризиком за міжнародними стандартами: Навч. посіб. – К.: Знання, 2007. – 367 с.

7.   Желібо Є. П., Баранова Н. І., Коваленко В.В. Охорона праці в органах державної податкової служби. Навч. посібник для ВНЗ. Ірпінь. - 2002.

8.  Катренко Л.А., Кіт Ю.В., Пістун І. П. Охорона праці. Курс лекцій. Практикум: Навч. посіб. – Суми: Університетська книга, 2009. – 540 с.

9.  Охорона праці в будівництві: Навч. посіб. посібник / за редакцією Коржика Б.М. і Іванова В.М. – Харків: Форт, 2010. – 388 с.

10.  Березюк О. В., Лемешев М. С. Охорона праці в галузі радіотехніки: Навч. посіб. – Вінниця: ВНТУ, 2009. – 159 с.

11.  Ярошевська В.М., Чабан В.Й. Охорона праці в будівельній галузі: Навч. посіб. – Рівне: НУВГП, 2005. – 313с.

12.  Батлук В. А. Охорона праці в галузі телекомунікацій: Навч. посіб. Львів: Афіша, 2003. – 320 с.


VІ. ПРАКТИЧНА ПІДГОТОВКА

СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ДОШКІЛЬНА ОСВІТА»

ЗА ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНИМ

РІВНЕМ «МАГІСТР»

Мета практичної підготовки визначається Положенням про магістратуру в ЧНУ та передбачає проходження студентами педагогічної (асистентської) практики, яка є завершальним етапом формування викладача вищої школи та дає оцінку готовності магістрантів до виконання функціональних обов’язків викладача ВНЗ різного рівня акредитації.

Практика має комплексний характер і передбачає забезпечення фахової діяльності за такими напрямами роботи:

1) викладацький – підготовка магістранта до забезпечення викладання базових, професійно-орієнтованих дисциплін зі спеціальності та методик їх викладання у ВНЗ;

2) організаційно-виховний – підготовка магістранта до організації виховної роботи в академічній групі (на посаді куратора академічної групи);

4) науково-дослідний – підготовка магістранта як науковця-дослідника.

Завдання практичної підготовки є:

        - ознайомлення зі специфічними особливостями педагогічної діяльності викладача ВНЗ І- ІV рівнів акредитації;

        - оволодіння уміннями та навичками організації навчально-виховної, методичної та науково-дослідницької роботи зі студентами;

        - організація науково-дослідної роботи в умовах педагогічної діяльності;

        - виконання магістрантом функцій: викладача фахових дисциплін спеціальності; молодого науковця; куратора студентської групи.

Науково-дослідна робота передбачає організацію самостійної дослідницької діяльності студента-магістранта, результатом якої є написання магістерської роботи.

Науково-дослідницький модуль включає:

        • збір та опрацювання матеріалів з теми магістерського дослідження;

        • підготовка тез на студентську наукову конференцію;

        • підготовка наукової статті до фахового збірника;

        • консультування студентів із написання наукових доповідей, повідомлень, курсових робіт;

        • аналіз та підготовка відзиву наукового керівника курсової роботи студента;

        • узагальнення результатів власного наукового дослідження у формі рукопису магістерської роботи;

        • подання науковому керівнику завершеного тексту магістерської роботи.

Магістерська робота є кваліфікаційним науково-практичним доробком, що містить науково обґрунтовані теоретичні чи експериментальні результати, висновки та рекомендації і свідчить про спроможність студента самостійно проводити наукові дослідження в обраній галузі знань.

Тематика магістерських робіт визначається випускною кафедрою, затверджується її рішенням і доводиться до відома студентів на початку навчального року.

Студенту-магістранту надається право обирати тему, визначену кафедрою, або запропонувати свою з обґрунтуванням доцільності її розробки.

Теми магістерських робіт пов'язані з напрямами основних науково-дослідних робіт кафедри.

Керівниками магістерських робіт є професори та доценти даної кафедри.

Виконання магістерських робіт проводиться за індивідуальними планами, схваленими кафедрою.

Захист магістерських робіт проводиться на відкритому засіданні Державної кваліфікаційної комісії, затвердженої наказом ректора університету у встановленому Міністерством освіти і науки України порядку.

 

 

 

Ваші зауваження, запитання та пропозиції:webmasterЬ%iэ±э@0`‡chnu.edu.ua
 © 1999-2010 Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича; Програмування: Крамар А.В.